Перейти до головного Перейти в головне навігаційне меню Перейти на нижній колонтитул сайту
Новини
Опубліковано: 2017-07-27

Ефективність гомеопатії у лікуванні найбільш розповсюджених проблем зі здоров’ям

Редакція журналу
гомеопатія ефективність NHMRS висновки лікування

Анотація

5го липня МОЗ України опублікувало новину про неефективність гомеопатії із посиланням на результати австралійського дослідження. В цьому короткому огляді представлені основні результати цієї роботи.

Актуальність

Після публікації на сайті МОЗ України новини стосовно дієвості гомеопатії [1] та можливої заборони на закупку багатьох груп препаратів, в тому числі і гомеопатичних, Національною служби здоров’я Великобританії [2] ми вирішили більш детально розібратись в цьому питанні та оглянути наукові дані.

Новина, на яку посилається МОЗ, це інформаційний документ, виданий урядом Австралії у 2015 році, що містить основні результати найбільш якісних систематичних оглядів досліджень по ефективності гомеопатії [3]. Його склала група експертів із доказової медицини від австралійського Комітету по дослідженню гомеопатії (Homeopathy Working Committee).

Що таке гомеопатія?

Гомеопатія – це вид додаткового та альтернативного лікування, який використовується у всьому світі вже понад 200 років. Він зародився у 1796 році, коли німецький лікар Самуель Ханеманн сформулював його перший постулат про принцип подібності. З початку 19го століття кількість гомеопатичних препаратів невпинно зростала та на сьогоднішній день складає більше 1000 окремих рецептів [4].

Цей вид лікування базується на 2 основних припущеннях [3]:

  1. Субстанція, яка викликає хворобу або симптоми у здорової людини, може, у дуже маленьких дозах, лікувати ці симптоми у хворої людини.
  2. Дуже сильно розведені ліки зберігають «пам’ять» оригінальної речовини. При приготуванні гомеопатичних препаратів спочатку беруть певну речовину (наприклад, рослину, тваринний матеріал або хімічно синтезовану), розводять її у воді або алкоголі, потім сильно вдаряють контейнер із речовиною рукою або вдаряють ним по якій-небудь поверхні. Цей процес повторюють декілька разів.

Гомеопатичні препарати можуть бути у таких лікарських формах, як таблетки, розчини, мазі, спреї, креми та пласкі гранули, що кладуться під язик.

Згідно із нещодавно опублікованим систематичним оглядом, протягом року гомеопатичні препарати використовують 3,9% дорослих жителів розвинених країн. Цей огляд базувався на дослідженнях, проведених у США, Великобританії, Австралії, Ізраїлі, Канаді, Швейцарії, Норвегії, Німеччині, Південній Кореї , Японії та Сінгапурі [5].

Відповідно до опитувань, проведених у Великобританії, в 1995 році 39,5% лікарів загальної практики призначали препарати/методи лікування, які відносяться до додаткових та альтернативних (більшість – гомеопатичні). І в майбутніх роках ця цифра тільки зростала [6]. Нижче, в таблиці 1, представлений список захворювань, з приводу яких лікарі загальної практики найбільш часто призначали гомеопатію [7].

Стан Пацієнти, %
Артеріальна гіпертензія 6,4
Інфекції верхніх дихальних шляхів 3,9
Отит середнього вуха 3,4
Діабет 2,9
Гострий фарингіт 2,6
Хронічний синусит 2,6
Бронхіт 2,6
Вивихи та розтягнення 1,7
Біль у спині 1,4
Алергічний риніт 1,4
Таблиця 1. 10 патологічних станів, при яких лікарі загальної практики (не гомеопати) призначали гомеопатичні препарати [7].

Як можна перевірити дієвість препарату?

З кінця 20 століття у медичній сфері почав закріплюватись новий принцип медичної практики – доказова медицина. Цей підхід направлений на оптимізацію прийняття клінічних рішень на основі доказів щодо ефективності методу лікування, взятих із наукових досліджень. Золотий стандарт – це рандомізовані подвійні сліпі плацебо-контрольовані дослідження.

В таких дослідженнях [3]:

  • Лікарський засіб порівнюється із речовиною, яка не має ефекту (плацебо) на групі людей із певними проблемами зі здоров’ям (плацебо-контрольоване дослідження) або препарат порівнюється із іншим, ефективність якого вже відома, зазвичай це стандарт у лікування (контрольоване дослідження).
  • Кожен учасник приймає або препарат, або плацебо. Вибір лікування відбувається випадковим чином (рандомізоване дослідження).
  • Учасники дослідження не знають, чи приймають вони плацебо, чи активний препарат (сліпе дослідження), цього можуть не знати й лікарі, які призначають лікування (подвійне сліпе дослідження).
  • Кількість учасників достатня для того, щоб упевненість, що ефекти лікування, які спостерігаються, це не випадковість.
  • Для аналізу результатів використовуються спеціальні статистичні методи.

Так, в спрощеному варіанті, скажімо, якщо взяти 2 групи пацієнтів із депресією та одну групу пролікувати антидепресантом, а іншу – плацебо, то, при використанні клінічних діагностичних методик, можна дізнатися та порівняти ефекти такого лікування. У випадку якщо протягом місяця у 50% пацієнтів спостерігається значне покращення стану, а в групі плацебо – у 25%, то можна зробити висновок (після оцінки статистичної достовірності), що препарат дійсно діє.

Результати багатьох подібних досліджень часто систематизуються та детально аналізуються в рамках систематичних оглядів та мета-аналізах. Це виконується для того, щоб упевнитись у 2 моментах. По-перше, у тому що ці дослідження проведені якісно, відповідно до міжнародних стандартів, оскільки ціна похибки надзвичайно велика – людей можуть довгий час лікувати неефективним препаратом. По-друге, щоб уніфікувати результати та за допомогою методів статистики отримати більш валідні дані.

Доказова база гомеопатії

У своєму інформаційному документі Національна рада здоров’я та медичних досліджень (National Health and Medical Research Council) опублікувала аналіз всіх наявних доказів, взятих із систематичних оглядів. Іншими словами, в аналіз опосередковано (через ці огляди) увійшли, мабуть, всі опубліковані за весь час існування гомеопатії дослідження, присвячені її ефективності. Такий аналіз дозволив експертам прийти до нижчезазначених висновків.

Стани, при яких доведена неефективність гомеопатії у порівняння із плацебо:

  • Аденоїдні вегетації у дітей
  • Астма
  • Тривожні розлади та розлади, пов’язані зі стресом
  • Діарея у дітей
  • Головний біль та мігрень
  • Біль/дискомфорт у м’язах
  • Роди
  • Біль через стоматологічні процедури
  • Біль через ортопедичну хірургію
  • Післяопераційна кишкова непрохідність
  • Передменструальний синдром
  • Інфекції верхніх дихальних шляхів (наприклад, звичайний нежить)
  • Бородавки

Стани, стосовно яких немає надійних даних щодо ефективності гомеопатії у порівнянні із плацебо:

  • Алергічний риніт
  • Розлад дефіциту уваги/гіперактивності у дітей
  • Синці
  • Синдром хронічної втоми
  • Фіброміалгія
  • Припливи жару у жінок, які мали рак грудей
  • ВІЛ-інфекція
  • Грип
  • Ревматоїдний артрит
  • Синусит
  • Порушення сну або циркадного ритму
  • Стоматит
  • Виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишка

Перелік станів, які розглядались в рамках одиничних досліджень, але отриманих в них даних було недостатньо для того, щоб зробити висновок про більшу ефективність гомеопатії у порівнянні із плацебо: акне, гострий отит, гостре розтягнення гомілковостопного суглоба, всі гострі травми, амебіаз та лямбліоз, анкілозуючий спондилоартрит, піодермія (бактеріальна інфекція шкіри), афазія Брока після інсульту, бронхіт, холера, кашель різного генезу, хронічний поліартрит, екзема, залежність від героїну, біль у нижній частині спини, нудота та блювота внаслідок хіміотерапії, лишая червоний плаский, остеоартрит, коліт, постопераційний больовий синдром, радіодерматит (дерматит внаслідок радіотерапії), себорейний дерматит, порушення лактації після народження дитини, інсульт, травматична ураження мозку, уремічний свербіж (внаслідок порушення роботи нирок), проблеми із венами внаслідок встановлення канюль при проведенні хіміотерапії.

Переліка станів, стосовно немає надійних доказів, що гомеопатія так само або більш ефективна, ніж інші види лікування:

  • Гострий отит середнього вуха (у порівнянні із антибіотиками , муколітичними препаратами, антипіретиками, назальними спреями або «watchful waiting», тобто звичайне спостереження без активних дій)
  • Алергічний риніт (у порівнянні із антигістамінними препаратами, кортизолом або інтраназальні форми кромогліциєвої кислоти)
  • Тривожні розлади або розлади пов’язані зі стресом (у порівнянні із лоразепамом, діазепамом або когнітивно-поведінковою терапією)
  • Депресія (у порівнянні із флуоксетином)
  • Екзема (у порівнянні із кортикостероїдами або антигістамінними препаратами)
  • Неалергічний риніт (у порівнянні із ацетилсаліциловою кислотою або ксилометазоліном)
  • Остеоартрит ( у порівнянні із різними препаратами групи нестероїдних протизапальних засобів)
  • Інфекції верхніх дихальних шляхів (у порівнянні із протизапальними засобами або антибіотиками

Таким чином, експерти зробили висновок, що немає надійних доказів із клінічних (за участю людей) досліджень, що гомеопатія ефективна при цілому ряді патологічних станів, які розглядались. Загалом, не було жодного стану, жодної проблеми зі здоров’ям, при якому/якій були надійні докази того, що гомеопатія більш ефективна, ніж плацебо. Були окремі дослідження, в яких була показана ефективність гомеопатії у порівнянні з плацебо або така сама ефективність, як і інших, традиційних, засобів, але ці дослідження, на думку експертів, були низької якості або мали огріхи методології. Наприклад, погано проведена рандомізація/недостатнє осліплення (пацієнти могли знати, що вони приймали, діючу речовину або плацебо) тощо.

Як цитувати

1.
Bezsheiko V. Ефективність гомеопатії у лікуванні найбільш розповсюджених проблем зі здоров’ям. PMGP [інтернет]. 27, Липень 2017 [цит. за 28, Березень 2024];2(3):e020341. доступний у: https://uk.e-medjournal.com/index.php/psp/article/view/41