Анотація
З метою дослідження ефективності програми рухової реабілітації хворих на хворобу Паркінсона було клінічно обстежено 48 пацієнтів, які пройшли курс рухової реабілітації з використанням феномену парадоксальної кінезії і в подальшому по-різному дотримувалися рекомендацій з реабілітації. Виявлено, що пацієнти, які пройшли додатково он-лайн програму реабілітації і в подальшому виконували рекомендації з реабілітації продемонстрували значуще кращий стан психоемоційної сфери порівняно з пацієнтами, які пройшли он-лайн реабілітацію, але не виконували рекомендацій, і хворими, які не пройшли он-лайн реабілітацію і не виконували рекомендацій. Показники у цих групах відповідно склали: за шкалою HDRS: 10,18±3,64 балів, 14,56±1,82 балів і 17,87±3,27 балів відповідно, за шкалою A. Beck: 7,18±3,94 балів, 11,63±3,59 балів, 20,93±13,43 балів; за шкалою депресії HADS: 9,06±2,88 балів, 12,88±1,67 балів, 15,13±2,33 балів; за шкалою HАRS: 18,41±4,29 балів, 21,38±3,56 балів, 29,40±8,12 балів; за шкалою тривоги HADS: 9,06±2,16 балів, 11,06±1,88 балів, 13,73±3,17 балів; реактивної тривожності: 34,47±6,29 балів, 39,63±4,98 балів, 44,93±6,83 балів; особистісної тривожності: 38,71±10,00 балів, 40,38±5,92 балів, 50,80±10,90 балів; соматизації: 0,68±0,19 балів, 0,93±0,27 балів, обсесивно-компульсивної симптоматики: 0,44±0,73 балів, 1,38±0,73 балів, 1,89±0,46 балів; міжособистісної сензитивності: 1,22±0,32 балів, 1,63±0,38 балів, 1,96±0,26 балів; депресії: 1,46±0,53 балів, 1,98±0,56 балів, 2,67±0,78 балів; тривожності: 1,89±0,35 балів, 2,32±0,39 балів, 2,68±0,27 балів; ворожості: 0,00±0,00 балів, 0,03±0,13 балів, 0,25±0,20 балів; фобічної тривожності: 0,55±0,31 балів, 0,91±0,36 балів, 1,19±0,32 балів; психотизму: 0,44±0,22 балів, 0,51±0,26 балів, 0,69±0,27 балів. Повне виконання програми і рекомендацій також сприяло покращенню показників якості життя за всіма ключовими сферами.
Психопатологічні прояви займають важливе місце у клінічній картині хвороби Паркінсона (ХП). Незважаючи на значну варіабельність сучасних наукових даних щодо ураженості пацієнтів з ХП різними формами психопатології, сьогодні не викликає сумніву, що ті чи інші ізольовані або комбіновані прояви психічних розладів виявляються у більшості хворих на ХП [1-3].
Основу психопатологічної картини ХП складають когнітивні порушення, а також афективні розлади, насамперед, депресивні і тривожні [4-6]. Попри дискутабельність питання щодо нозоспецифічності афективної симптоматики ХП, рядом дослідників визнається вплив дофамінергічної патофізіології на прояви афективних розладів при ХП, що визначає необхідність поглиблених досліджень клінічної феноменології психопатологічних проявів ХП [7, 8].
У ряді досліджень наголошується на негативному впливі пандемії COVID-19 на пацієнтів з ХП внаслідок утрудненої адаптації їх до раптових і значних змін звичного укладу життя, спричинених карантинними обмеженнями, а також вимушеного обмеження фізичної активності, що є важливим елементом лікувально-реабілітаційних заходів при ХП [9-11]. У пацієнтів з ХП відмічалося погіршення моторних симптомів, а також погіршання психічного статусу, зокрема, зростання виразності депресії і тривоги [12-14].
Останніми роками все більшу увагу дослідників привертають немедикаментозні засоби лікування та реабілітації пацієнтів з ХП, включаючи різні види рухової активності, що можуть істотно покращити стан пацієнтів, включаючи нормалізацію психічної сфери та поліпшення їх психосоціального функціонування [16-18]. Розробка сучасних підходів до лікування та реабілітації хворих з ХП із застосуванням комплексу медикаментозних та немедикаментозних має важливе значення для контролю над симптоматикою ХП, усунення патологічних проявів, а також відновлення і збереження якості життя пацієнтів з ХП [19, 20].
Метою роботи було дослідження ефективності програми рухової реабілітації хворих на ХП з використанням феномену парадоксальної кінезії в умовах пандемії COVID-19.
Особливостями проходження програм реабілітації у період дослідження (2020-2022 роки) стали критичні форс-мажорні обставини, що зумовили можливість контактування з частиною пацієнтів виключно в on-line форматі, видозміна форм взаємодії з пацієнтами, а також драматичні зміни загальної картини світу, що спричинили модифікаційний вплив на «природний» перебіг ХП за негативним сценарієм.
Під нашим спостереженням перебували 48 пацієнтів з ХП, які успішно реалізували програми рухової реабілітації з використанням феномену парадоксальної кінезії на базі ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України» (м. Харків) off-line у 2020 році, були когнітивно збережені на попередньому етапі спостереження (2020-2021 роки), і з якими був збережений дистанційний контакт. Серед цих пацієнтів були виділені наступні групи: 1) пацієнтів, які пройшли програми рухової реабілітації дистанційно у 2020-2021 роках, і продовжували виконувати рекомендації з регулярної рухової реабілітації у 2022 році, чисельністю 17 осіб (група 1А); 2) пацієнтів, які пройшли програми рухової реабілітації дистанційно у 2020-2021 роках, але не продовжували виконувати рекомендації з регулярної рухової реабілітації у 2022 році, чисельністю 16 осіб (група 1Б); 3) пацієнтів, які не проходили програми рухової реабілітації дистанційно у 2020-2021 роках, і не виконували рекомендації з регулярної рухової реабілітації у 2022 році, чисельністю 15 осіб (група 2). Обстеження проведено у червні 2022 року дистанційно в он-лайн режимі, і включало дослідження стану психоемоційної сфери з використанням шкали депресії М. Hamilton (Hamilton Rating Scale for Depression – HRDS) (М. Hamilton, 1960), шкали тривоги М. Hamilton (Hamilton Anxiety Rating Scale – HARS) (М. Hamilton, 1959), опитувальника депресії А. Beck (Beck Depression Invertory, 1961), госпітальної шкали тривоги і депресії – Hospital anxiety and depression scale (HADS), опитувальника виразності психопатологічної симптоматики Symptom Check List-90-Revised – SCL-90-R (L. Derogatis et al., адаптація Н.В. Тарабріної, 2001), шкал оцінки рівня реактивної та особистісної тривожності С.Spilberger в модифікації Ю.Л. Ханіна, та методики оцінки якості життя Mezzich et al. (1999) в адаптації Н.О. Марути (2001) (Марута Н.О. та ін., 2001). Оцінка характеру розподілу кількісних ознак проводилася за допомогою тесту Шапіро-Уїлка. Міжгруповий аналіз розбіжностей проводився за допомогою непараметричного тесту Манна-Уїтні. Прийнятним вважався рівень статистичної значущості понад 95% (р<0,05).
Загальною тенденцією, виявленою при аналізі показників психометричного дослідження, були значуще кращі показники виразності ключової афективної симптоматики (депресивної та тривожної) у пацієнтів групи 1А у порівнянні з показниками пацієнтів групи 1Б, і значуще гірші показники виразності депресії і тривоги у пацієнтів групи 2 у порівнянні з пацієнтами двох попередніх груп. При цьому показники виразності депресії і тривоги у пацієнтів групи 1А були близькими до норми (хоча й відображували наявність певних депресивних тенденцій, притаманних пацієнтам з ХП), у пацієнтів групи 1Б в цілому відповідали легкому і помірному рівню афективного розладу, а у пацієнтів групи 2 – помірному рівню. Результати оцінки виразності депресивних проявів з використанням різних психометричних шкал наведено у табл. 1.
Таблиця 1
Показники виразності депресії за даними різних психометричних шкал
| Показник | Значення показника, M±m (бали) | р | ||||
| Група 1А | Група 1Б | Група 2 | 1А vs 1 Б | 1А vs 2 | 1Б vs 2 | |
| Шкала депресії M. Hamilton (HDRS) | ||||||
| Загальний показник | 10,18±3,64 | 14,56±1,82 | 17,87±3,27 | 0,000 | 0,000 | 0,000 |
| Адинамічна депресія | 6,47±2,12 | 9,19±2,07 | 11,40±2,56 | 0,002 | 0,000 | 0,010 |
| Ажитована депресія | 4,59±2,72 | 6,13±1,50 | 8,07±2,71 | 0,083 | 0,002 | 0,010 |
| Депресія зі страхом | 2,41±2,06 | 4,13±1,86 | 6,27±3,13 | 0,009 | 0,000 | 0,035 |
| Недиференційована депресія | 1,82±1,47 | 3,00±1,15 | 3,93±1,39 | 0,014 | 0,001 | 0,046 |
| Шкала депресії A. Beck | ||||||
| Загальний показник | 7,18±3,94 | 11,63±3,59 | 20,93±13,43 | 0,002 | 0,000 | 0,001 |
| Когнітивно-афективна субшкала | 4,71±2,11 | 7,31±2,33 | 9,80±3,41 | 0,002 | 0,000 | 0,024 |
| Субшкала соматичних проявів депресії | 2,47±3,00 | 4,31±2,47 | 11,13±11,21 | 0,010 | 0,001 | 0,043 |
| Госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS) | ||||||
| Показник депресії | 9,06±2,88 | 12,88±1,67 | 15,13±2,33 | 0,000 | 0,000 | 0,001 |
Як видно з табл. 1, загальний показник депресії за HDRS у групі 1А відповідав легкій депресії, ближче до верхньої межі норми; у пацієнтів групи 1Б – середній виразності депресії, ближче до межі легкої депресії; у пацієнтів групи 2 – середній виразності депресивного розладу; ці ж закономірності зберігалися також для окремих видів депресії – адинамічної, ажитованої, зі страхом і недиференційованої. Середній показник за опитувальником депресії A. Beck у пацієнтів групи 1А відповідав легкій депресії, у пацієнтів групи 1Б – середньому рівню, у групі 2 – високому рівню депресії. Окрім загального показника депресії за шкалою A. Beck, у пацієнтів групи 1А виявлено найнижчі показники за когнітивно-афективною субшкалою та субшкалою соматичних проявів депресії, більш високі – у групі 1Б, і найвищі – у групі 2. Аналогічно, найнижчий показник депресії за шкалою HADS був виявлений у групі 1А, він відповідав субклінічно вираженій депресії, ближче до межі відсутності ознак депресії; значуще вищий – у групі 1Б, він відповідав клінічно вираженій депресії, ближче до субклінічно вираженої депресії; і найвищий – у групі 2, він відповідав клінічно вираженій депресії.
Окрім депресії, важливе місце у клінічній картині афективних психопатологічних змін при ХП займають прояви тривоги. Результати дослідження тривожних проявів з використанням різних методик наведені у табл. 2.
Таблиця 2
Показники виразності тривожних проявів за даними різних психометричних шкал
| Показник | Значення показника, M±m (бали) | р | ||||
| Група 1А | Група 1Б | Група 2 | 1А vs 1 Б | 1А vs 2 | 1Б vs 2 | |
| Шкала тривоги M. Hamilton (HАRS) | ||||||
| Загальний показник тривоги | 18,41±4,29 | 21,38±3,56 | 29,40±8,12 | 0,037 | 0,000 | 0,012 |
| Показник психічної тривоги | 13,18±3,23 | 15,13±2,58 | 20,00±5,15 | 0,042 | 0,001 | 0,009 |
| Показник соматичної тривоги | 5,24±2,31 | 6,25±1,73 | 9,40±3,25 | 0,131 | 0,001 | 0,007 |
| Госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS) | ||||||
| Показник тривоги | 9,06±2,16 | 11,06±1,88 | 13,73±3,17 | 0,012 | 0,000 | 0,007 |
| Шкали оцінки рівня реактивної та особистісної тривожності С.Spilberger | ||||||
| Реактивна тривожність | 34,47±6,29 | 39,63±4,98 | 44,93±6,83 | 0,008 | 0,001 | 0,013 |
| Особистісна тривожність | 38,71±10,00 | 40,38±5,92 | 50,80±10,90 | 0,178 | 0,019 | 0,017 |
Аналіз показників тривоги з використанням шкали HАRS виявив, що найнижчі показники тривоги були притаманні пацієнтам групи 1А (відповідали середній виразності тривожного розладу, ближче до легкого; у пацієнтів групи 1Б рівень тривоги був значуще (p<0,05) вищим і відповідав середньому рівню тривоги, а у пацієнтів групи 2 – важкій тривозі. У пацієнтів групи 1А значуще нижчими виявилися також показники психічної тривоги та соматичної тривоги, у пацієнтів групи 1Б вони були вищими, а у пацієнтів групи 2 – найвищими. Аналогічні результати були отримані при дослідженні рівня тривоги за шкалою HADS: найнижчий рівень тривоги був виявлений у групі 1А (відповідав субклінічно вираженій тривозі, ближче до межі відсутності ознак тривоги), дещо вищий рівень – у групі 1Б (відповідав клінічно вираженій тривозі, ближче до субклінічно вираженої тривоги), і найвищий – у групі 2 (відповідав клінічно вираженій тривозі). У пацієнтів групи 1А виявилися також найнижчими рівні реактивної тривожності, у цій групі він відповідав середньому рівню, дещо вищий рівень реактивної тривожності був виявлений у пацієнтів групи 1Б, у яких він також відповідав середньому рівню, і найвищий рівнень – у пацієнтів групи 2, у яких він відповідав межі середнього і високого рівнів. У пацієнтів з ХП виявлено також підвищені рівні особистісної тривожності, при цьому найнижчі рівні особистісної тривожності були виявлені у пацієнтів групи 1А (відповідали середньому рівню), незначуще (p>0,05) вищі – у пацієнтів групи 1Б (також відповідали середньому рівню), і найвищі – у пацієнтів групи 2 (відповідали високому рівню).
Важливі дані отримані при аналізі результатів обстеження пацієнтів з ХП, які проходили реабілітацію, з використанням опитувальника Symptom Check List-90-Revised (табл. 3).
Таблиця 3
Показники виразності психопатологічної симптоматики за даними опитувальника Symptom Check List-90-Revised
| Показник | Значення показника, M±m (бали) | р | ||||
| Група 1А | Група 1Б | Група 2 | 1А vs 1 Б | 1А vs 2 | 1Б vs 2 | |
| Соматизація | 0,68±0,19 | 0,93±0,27 | 1,19±0,39 | 0,001 | 0,000 | 0,028 |
| Обсесивно-компульсивні розлади | 0,44±0,73 | 1,38±0,73 | 1,89±0,46 | 0,002 | 0,000 | 0,026 |
| Міжособистісна сензитивність | 1,22±0,32 | 1,63±0,38 | 1,96±0,26 | 0,004 | 0,000 | 0,022 |
| Депресія | 1,46±0,53 | 1,98±0,56 | 2,67±0,78 | 0,021 | 0,001 | 0,008 |
| Тривожність | 1,89±0,35 | 2,32±0,39 | 2,68±0,27 | 0,004 | 0,000 | 0,035 |
| Ворожість | 0,00±0,00 | 0,03±0,13 | 0,25±0,20 | 0,332 | 0,000 | 0,001 |
| Фобічна тривожність | 0,55±0,31 | 0,91±0,36 | 1,19±0,32 | 0,004 | 0,000 | 0,030 |
| Паранояльні симптоми | 0,23±0,12 | 0,21±0,03 | 0,23±0,08 | 0,965 | 0,293 | 0,262 |
| Психотизм | 0,51±0,26 | 0,44±0,22 | 0,69±0,27 | 0,499 | 0,078 | 0,012 |
| Індекс GSI | 0,91±0,18 | 1,21±0,19 | 1,57±0,20 | 0,001 | 0,000 | 0,000 |
| Індекс PSТ | 37,71±4,67 | 47,56±6,35 | 55,93±4,85 | 0,000 | 0,000 | 0,001 |
| Індекс PDSI | 2,18±0,21 | 2,29±0,13 | 2,55±0,21 | 0,079 | 0,000 | 0,001 |
Так, показники соматизації, який відображує дистрес, що виникає внаслідок соматичної дисфункції (больові відчуття, м’язовий дискомфорт, соматичні порушення тощо), а у пацієнтів з ХП відбиває насамперед хворобливі відчуття, пов’язані з основним захворюванням, а також, у певної частини пацієнтів, можуть бути соматичним еквівалентом тривожних і депресивних проявів, у пацієнтів груп 1А і 1Б можуть розглядатися як збільшені відносно норми, а у пацієнтів групи 2 – як такі, що наближаються до середнього рівня. Показники обсесивно-компульсивної симптоматики у пацієнтів групи 1А виявилися значно нижчими у порівнянні з іншими групами (відповідали низькому рівню), тоді як у пацієнтів груп 1Б і 2 ці показники були більш високими, особливо у групі 2. Рівень міжособистісної сензитивності, що проявляється почуттями особистісної неадекватності та неповноцінності, насамперед, при порівнянні себе з іншими людьми, самоосудом, неспокоєм, дискомфортом у процесі міжособистісного спілкування, негативними очікуваннями відносно міжособистісної взаємодії та комунікації з іншими людьми, у пацієнтів групи 1А був збільшений відносно норми, а у пацієнтів групи 1Б і 2 відповідав середньому рівню. Показник депресії у пацієнтів всіх груп виявилися більшим за норму, що узгоджується з даними обстеження за іншими методиками, при цьому у пацієнтів групи 1А він був збільшеним відносно норми, у пацієнтів групи 1Б відповідав середньому рівню, і у пацієнтів групи 2 – підвищеному рівню. Аналогічно, дані отримані при оцінці рівня тривожності, узгоджуються з даними, одержаними при дослідженні з використанням інших методик: пацієнти групи 1А виявили середній рівень тривожності, пацієнти групи 1Б – середній, ближче до підвищеного, а пацієнти групи 2 – підвищений рівень. Показник ворожості, що включає думки, почуття або дії, які є проявами негативного афекту злості, у пацієнтів групи 1А був не вираженим, а у пацієнтів груп 1Б та 2 – низьким; при цьому у пацієнтів групи 2 цей показник був значуще вишим, ніж у пацієнтів груп 1А та 1Б (p<0,01). Фобічна тривожність, що визначається як стійка реакція страху на певні об’єкти, місця, людей чи ситуації і характеризується як ірраціональна, неадекватна по відношенню до стимулу, і тягне за собою поведінку уникання, у пацієнтів обстежених груп дещо збільшена відносно норми, що також може розглядатися в рамках комплексного психопатологічного реагування на важку неврологічну патологію; при цьому у пацієнтів групи 1А показник фобічної тривожності виявився значуще (p<0,01) нижчим, ніж у групах 1Б та 2. Показники виразності паранояльної симптоматики у пацієнтів досліджених груп виявилися невисокими і значуще не відрізнялися в різних групах. Дещо підвищеними у обстежених пацієнтів виявилися показники психотизму, що відображують уникаючий стиль життя, при цьому найнижчими вони виявилися у пацієнтів групи 1Б, незначуще вищими – у пацієнтів групи 1А і найвищими – у пацієнтів групи 2 (0,69±0,27 балів). Загальний індекс важкості симптомів (Global Severity Index – GSI), що є основним індикатором поточного стану індивіда та глибини розладу, у обстежених пацієнтів виявився доволі високим, причому найнижчі показники були виявлені у пацієнтів групи 1А, значуще більші – у пацієнтів групи 1Б, і найвищі – у пацієнтів групи 2. Загальний показник позитивних відповідей (Positive Symptom Total – PST), що виявляє кількість позитивних відповідей на питання тесту, у пацієнтів групи 1А виявився найнижчим, у пацієнтів групи 1Б займав проміжне положення, і у пацієнтів групи 2 був найвищим. Індекс наявного симптоматичного дистресу (Positive Symptom Distress Index – PDSI), що є мірою інтенсивності психопатологічних проявів, у обстежених пацієнтів також виявився доволі високим; при цьому у пацієнтів груп 1А і 1Б він значуще не відрізнявся, а у пацієнтів групи 2 був значуще вищим: 2,55±0,21 балів (p<0,01).
Системні порушення функціонування та психопатологічні прояви при ХП неминуче відбиваються на якості життя (ЯЖ) пацієнтів. Загалом, пацієнти з ХП продемонстрували невисокий рівень ЯЖ, що відбиває вплив важкої прогредієнтної інвалідізуючої патології, особливо низький у сферах, що відображують фізичне та психічне функціонування (табл. 4).
Таблиця 4
Показники якості життя за даними самооцінки за методикою оцінки якості життя Mezzich et al . в адаптації Н.О. Марути
| Показник | Значення показника, M±m (бали) | р | ||||
| Група 1А | Група 1Б | Група 2 | 1А vs 1 Б | 1А vs 2 | 1Б vs 2 | |
| Фізичне благополуччя | 3,82±1,29 | 2,88±1,26 | 1,93±0,70 | 0,037 | 0,000 | 0,036 |
| Психологічне (емоційне) благополуччя | 3,24±0,56 | 2,69±0,70 | 2,00±0,85 | 0,022 | 0,000 | 0,018 |
| Самообслуговування і незалежність дій | 4,88±1,11 | 3,88±0,89 | 3,00±1,07 | 0,014 | 0,000 | 0,025 |
| Працездатність | 4,59±1,33 | 2,88±1,15 | 1,93±1,10 | 0,000 | 0,000 | 0,029 |
| Міжособистісна взаємодія | 5,65±1,11 | 4,75±1,18 | 3,53±1,68 | 0,014 | 0,001 | 0,037 |
| Соціо-емоційна підтримка | 6,53±2,10 | 5,25±1,48 | 3,60±1,59 | 0,039 | 0,001 | 0,006 |
| Громадська і службова підтримка | 8,06±0,97 | 7,25±0,68 | 6,07±1,62 | 0,011 | 0,000 | 0,031 |
| Особистісна реалізація | 5,12±1,32 | 4,44±2,06 | 3,53±1,96 | 0,231 | 0,021 | 0,184 |
| Духовна реалізація | 6,41±0,94 | 6,06±1,24 | 5,33±2,19 | 0,303 | 0,174 | 0,594 |
| Загальне сприйняття життя | 3,12±1,22 | 3,25±1,34 | 2,07±1,28 | 0,663 | 0,031 | 0,021 |
| Суб'єктивне благополуччя /задоволеність | 10,18±2,13 | 8,81±2,64 | 6,00±2,24 | 0,114 | 0,000 | 0,006 |
| Виконання соціальних ролей | 20,24±3,29 | 15,94±2,64 | 12,00±3,09 | 0,001 | 0,000 | 0,001 |
| Зовнішні життєві умови | 21,00±2,81 | 18,56±2,03 | 15,00±4,05 | 0,005 | 0,000 | 0,007 |
| Показник якості життя | 5,14±0,56 | 4,33±0,50 | 3,30±0,75 | 0,001 | 0,000 | 0,001 |
Так, показник за сферою фізичного благополуччя виявився найвищим у пацієнтів групи 1А, але навіть це значення показника є індикатором доволі низького рівня ЯЖ у сфері фізичного благополуччя; при цьому у пацієнтів групи 1А і особливо групи 2 показник ЯЖ за сферою фізичного благополуччя є значуще нижчим. Такі низькі показники за сферою фізичного благополуччя закономірно відображують вплив важкого соматичного захворювання, що суттєво обмежує можливості функціонування, спричиняє втрату працездатності і потребу в сторонній допомозі. Показник за сферою психологічного (емоційного) благополуччя у хворих на ХП також є низьким, що відображує як негативні переживання, пов’язані з наростаючою втратою можливостей нормального функціонування внаслідок захворювання, так і вплив актуальної психопатологічної, насамперед, афективної, симптоматики. При цьому найвищі показники ЯЖ у цій сфері були виявлені у пацієнтів групи 1А, значуще нижчі – у пацієнтів групи 1Б, і найнижчі – у пацієнтів групи 2. Закономірним у зв’язку з наявністю важкого прогресуючого неврологічного захворювання є також суттєве зниження показників ЯЖ за сферами самообслуговування і незалежності дій і працездатності. При цьому найвищі показники за цими сферами були виявлені у пацієнтів групи 1А, значуще менші – у пацієнтів групи 1 Б, і найнижчі – у пацієнтів групи 2. У сферах міжособистісної взаємодії та соціо-емоційної підтримки зберігалася та ж закономірність: найвищі показники ЯЖ були притаманні пацієнтам групи 1А, значуще менші – пацієнтам групи 1Б, і найнижчі – пацієнтам групи 2. Показники за цими сферами були суттєво більшими, ніж за сферами фізичного та психологічного благополуччя, і могли бути оцінені як посередні. Обстеженим пацієнтами були притаманні доволі високі показники за сферою громадської і службової підтримки, яка меншою мірою залежить від основного захворювання; водночас, у пацієнтів групи 1А показники були значуще вищими, ніж у пацієнтів груп 1Б і 2, а у пацієнтів групи 1Б – значуще вищими, ніж у пацієнтів групи 2. Показники за сферами особистісної реалізації та духовної реалізації у обстежених пацієнтів можуть бути оцінені як посередні; при цьому у пацієнтів групи 1А показники є найвищими, а у пацієнтів групи 2 – найнижчими серед усіх груп. Показник за сферою загального сприйняття життя у пацієнтів груп 1А та 1Б значуще не відрізнявся, тоді як у пацієнтів групи 2 був значуще (p<0,05) нижчим. Аналіз показників за інтегральними сферами ЯЖ в цілому підтвердив виявлені закономірності. Так, показники за інтегральними сферами суб'єктивного благополуччя/задоволеності, виконання соціальних ролей та зовнішніх життєвих умов у пацієнтів групи 1А виявився найвищим, у пацієнтів групи 1Б – дещо нижчим, і у пацієнтів групи 2 – значуще нижчим. Загальний показник ЯЖ також виявився найвищим у пацієнтів групи 1А, у пацієнтів групи 1Б він був значуще (p<0,01) нижчим, і у пацієнтів групи 2 – значуще (p<0,01) нижчим порівняно з показниками пацієнтів груп 1А і 1Б; загальний показник ЯЖ у групі 1А відповідав посередньому рівню, у групі 1Б – пониженому рівню, а у групі 2 – низькому рівню. Висновки
Таким чином, одержані дані переконливо свідчать про те, що пацієнти з ХП, які успішно реалізували програми рухової реабілітації з використанням феномену парадоксальної кінезії в он-лайн і оф-лайн режимах і продовжили виконання рекомендацій з регулярної рухової реабілітації, продемонстрували значуще нижчі рівні виразності афективної симптоматики, насамперед, депресивної і тривожної, виразності іншої психопатологічної симптоматики, а також значуще вищі показники якості життя за всіма ключовими сферами, у порівнянні з пацієнтами, які пройшли курс реабілітації, але не продовжили виконання рекомендацій з регулярної рухової реабілітації у поточний період, та з пацієнтами, які брали участь у програмі рухової реабілітації, але не проходили он-лайн етап реабілітації, і виконували подальших рекомендацій.
Пацієнти, які успішно реалізували програми рухової реабілітації з використанням феномену парадоксальної кінезії, але не продовжили виконувати рекомендації з регулярної рухової реабілітації у поточний період, продемонстрували значуще гірші показники виразності психопатологічної симптоматики, зокрема, депресивної і тривожної, а також нижчі показники якості життя у ключових сферах у порівнянні з пацієнтами, які пройшли курс реабілітації і продовжили виконання рекомендацій. Однак показники у цій групі були значуще вищими у порівнянні з показниками пацієнтів, які не виконували рекомендацій з рухової реабілітації взагалі.
Нарешті, пацієнти, які пройшли курс рухової реабілітації, але не виконували рекомендації взагалі, виявили найгірші показники серед усіх досліджених груп, і характеризувалися найвищими рівнями депресії і тривоги, та найгіршими показниками якості життя.
Усе це дає підстави стверджувати, що повноцінне виконання програми рухової реабілітації з використанням феномену парадоксальної кінезії в он-лайн і оф-лайн режимах з продовженням виконання рекомендацій з регулярної рухової реабілітації є засобом покращення стану психоемоційної сфери, зменшення виразності психопатологічної симптоматики, насамперед, депресивної та тривожної, а також покращення якості життя у хворих на ХП.
Перспективи подальших досліджень спрямовані на удосконалення підходів до реабілітації пацієнтів з ХП та вивченням впливу різних реабілітаційних методик на психоемоційну сферу хворих.
Посилання
- Hommel ALAJ, Meinders MJ, Lorenzl S, et al. The Prevalence and Determinants of Neuropsychiatric Symptoms in Late-Stage Parkinsonism. Mov Disord Clin Pract. 2020;7(5):531-542. Published 2020 May 21. doi:10.1002/mdc3.129682.
- Martinez-Martin P, Rojo-Abuín JM, Weintraub D, et al. Factor Analysis and Clustering of the Movement Disorder Society-Non-Motor Rating Scale. Mov Disord. 2020;35(6):969-975. doi:10.1002/mds.28002
- Ou R, Lin J, Liu K, et al. Evolution of Apathy in Early Parkinson's Disease: A 4-Years Prospective Cohort Study. Front Aging Neurosci. 2021;12:620762. Published 2021 Jan 28. doi:10.3389/fnagi.2020.620762
- Broen MP, Narayen NE, Kuijf ML, Dissanayaka NN, Leentjens AF. Prevalence of anxiety in Parkinson's disease: A systematic review and meta-analysis. Mov Disord. 2016;31(8):1125-1133. doi:10.1002/mds.26643
- Dlay JK, Duncan GW, Khoo TK, et al. Progression of Neuropsychiatric Symptoms over Time in an Incident Parkinson's Disease Cohort (ICICLE-PD). Brain Sci. 2020;10(2):78. Published 2020 Feb 2. doi:10.3390/brainsci10020078
- Weintraub D, Caspell-Garcia C, Simuni T, et al. Neuropsychiatric symptoms and cognitive abilities over the initial quinquennium of Parkinson disease. Ann Clin Transl Neurol. 2020;7(4):449-461. doi:10.1002/acn3.51022
- Scott BM, Eisinger RS, Burns MR, et al. Co-occurrence of apathy and impulse control disorders in Parkinson disease. Neurology. 2020;95(20):e2769-e2780. doi:10.1212/WNL.0000000000010965
- van der Velden RMJ, Broen MPG, Kuijf ML, Leentjens AFG. Frequency of mood and anxiety fluctuations in Parkinson's disease patients with motor fluctuations: A systematic review. Mov Disord. 2018;33(10):1521-1527. doi:10.1002/mds.27465
- Elbeddini A, To A, Tayefehchamani Y, Wen C. Potential impact and challenges associated with Parkinson's disease patient care amidst the COVID-19 global pandemic. J Clin Mov Disord. 2020;7:7. Published 2020 Aug 8. doi:10.1186/s40734-020-00089-4
- Helmich RC, Bloem BR. The Impact of the COVID-19 Pandemic on Parkinson's Disease: Hidden Sorrows and Emerging Opportunities. J Parkinsons Dis. 2020;10(2):351-354. doi:10.3233/JPD-202038
- Schootemeijer S, van der Kolk NM, Bloem BR, de Vries NM. Current Perspectives on Aerobic Exercise in People with Parkinson's Disease [published correction appears in Neurotherapeutics. 2022 Mar;19(2):683-685]. Neurotherapeutics. 2020;17(4):1418-1433. doi:10.1007/s13311-020-00904-8
- Piano C, Bove F, Tufo T, et al. Effects of COVID-19 Lockdown on Movement Disorders Patients With Deep Brain Stimulation: A Multicenter Survey. Front Neurol. 2020;11:616550. Published 2020 Dec 16. doi:10.3389/fneur.2020.616550
- Salari M, Zali A, Ashrafi F, et al. Incidence of Anxiety in Parkinson's Disease During the Coronavirus Disease (COVID-19) Pandemic. Mov Disord. 2020;35(7):1095-1096. doi:10.1002/mds.28116
- Shalash A, Roushdy T, Essam M, et al. Mental Health, Physical Activity, and Quality of Life in Parkinson's Disease During COVID-19 Pandemic. Mov Disord. 2020;35(7):1097-1099. doi:10.1002/mds.28134
- Seppi K, Ray Chaudhuri K, Coelho M, et al. Update on treatments for nonmotor symptoms of Parkinson's disease-an evidence-based medicine review [published correction appears in Mov Disord. 2019 May;34(5):765]. Mov Disord. 2019;34(2):180-198. doi:10.1002/mds.27602
- Estevao C, Fancourt D, Dazzan P, et al. Scaling-up Health-Arts Programmes: the largest study in the world bringing arts-based mental health interventions into a national health service. BJPsych Bull. 2021;45(1):32-39. doi:10.1192/bjb.2020.122
- Kwok JYY, Kwan JCY, Auyeung M, et al. Effects of Mindfulness Yoga vs Stretching and Resistance Training Exercises on Anxiety and Depression for People With Parkinson Disease: A Randomized Clinical Trial. JAMA Neurol. 2019;76(7):755-763. doi:10.1001/jamaneurol.2019.0534
- Wu PL, Lee M, Huang TT. Effectiveness of physical activity on patients with depression and Parkinson's disease: A systematic review. PLoS One. 2017;12(7):e0181515. Published 2017 Jul 27. doi:10.1371/journal.pone.0181515
- Weintraub D, Aarsland D, Chaudhuri KR, et al. The neuropsychiatry of Parkinson's disease: advances and challenges. Lancet Neurol. 2022;21(1):89-102. doi:10.1016/S1474-4422(21)00330-6
- Eichel HV, Heine J, Wegner F, et al. Neuropsychiatric Symptoms in Parkinson's Disease Patients Are Associated with Reduced Health-Related Quality of Life and Increased Caregiver Burden. Brain Sci. 2022;12(1):89. Published 2022 Jan 11. doi:10.3390/brainsci12010089