Перейти до головного Перейти в головне навігаційне меню Перейти на нижній колонтитул сайту
Дослідницькі статті
Опубліковано: 2021-12-11

Поширеність тривоги та депресії та фактори ризику їх виникнення у студентів медиків які перенесли COVID-19

Дніпровський державний медичний університет
Дніпровський державний медичний університет
Дніпровський державний медичний університет
Дніпровський державний медичний університет
депресія тривога студенти медики COVID-19 PHQ-9 GAD-7 фактори ризику

Анотація

Актуальність. Значна поширеність депресивних та тривожних розладів у осіб які перенесли COVID-19 та відсутність даних щодо депресії та/або тривоги у студентів вищих медичних закладів освіти, які перехворіли на COVID-19, зумовили проведення дослідження. Мета дослідження – оцінити поширеність тривоги та депресії, а також виявити фактори ризику розвитку даних станів у студентів медиків ДДМУ.

Методи. Одномоменте поперечне епідеміологічне дослідження, в яке включені 154 респонденти, які добровільно та анонімно заповнювали анкету з скаргами, анамнестичними відомостями та шкали самооцінки депресії PHQ-9 (точка відсічі 10 балів) та тривоги GAD-7 (точка відсічі 10 балів).

Результати. Поширеність депресії серед студентів медиків які перехворіли на COVID-19  складає 44,8%, що є більше ніж у популяції людей які перехворіли на COVID-19, поширеність тривоги – 27,9%, що є в межах розповсюдження у інших людей які перехворіли на COVID-19. Виявлені основні незалежні фактори розвитку депресії: тривога (ОR: 22,069; 95% [ДІ]: 7,941-61,335; р <0,05), госпіталізація до стаціонару (ОR: 5,443; 95% [ДІ]: 1,116-26,540; р <0,05), проведення КТ/МРТ (ОR: 6,345; 95% [ДІ]: 1,728-23,296; р <0,05), прийом глюкокортикоїдів під час хвороби (ОR: 8,936; 95% [ДІ]: 2,495-31,999; р <0,05). Основні фактори виникнення тривоги: стомлюваність (ОR: 5,563; 95% [ДІ]: 1,605-19,286; р <0,05), слабкість (ОR: 9,477; 95% [ДІ]: 2,764-32,495; р <0,05), госпіталізація до стаціонару (ОR: 11,568; 95% [ДІ]: 2,350-56,950; р <0,05), депресія (ОR: 22,069; 95% [ДІ]: 7,941-61,335; р <0,05). Рівень сатурації крові не вплинув на розвиток депресії та/або тривоги.

Висновки. У студентів вищих медичних закладів освіти, на відміну від інших осіб, що перенесли COVID-19, виявлено значно вищий рівень депресії. Визначені фактори ризику появи тривоги або депресії, свідчать про велику роль коморбідної депресії та тривоги, а також пов’язані з важкістю власне перебігу COVID-19. Фактори ризику тривожних і депресивних розладів вірогідно пов’язані не з органічним ураженням центральної нервової системи, а з психологічною реакцією на потенційно летальне захворювання.

Актуальність

Найбільш поширеними психічними розладами які асоційовані з коронавірцсною інфекцією є депресія та тривога [1], а також їх поєднання [2]. Поширеність тривоги та депресії при COVID- 19 залежіть від багатьох факторів, зокрема регіону, тяжкості захворювання, госпіталізації, залученості до надання допомоги тощо [3]. Ризик захворіти на депресію чи тривожний розлад після перенесеного COVID-19 у госпіталізованих хворих порівняно з здоровими значно вищий (ОР=1,2; р=0,002 та ОР=1,4; р=0,001 відповідно) [4]. Доведено, що вплив карантинних заходів з приводу пандемії COVID-19 можуть виступати у ролі факторів ризику для порушень психічного здоров’я [5]. Стосовно медичних працівників тривога і депресія часто коморбідні та пов'язані зі страхом перед COVID-19, який не залежить від посади, місця проживання та наявності / відсутності знайомства з пацієнтами, у яких був діагностований COVID-19 [6]. Однак нині відсутня інформація щодо поширеності та факторів ризику розвитку депресії та тривоги серед студентів вищих медичних закладів освіти. Додаткову актуальність додає поширена практика роботи студентів-медиків у відділеннях, які надають допомогу хворим на COVID-19, що значно підвищує ризики інфікування.

Мета дослідження

Оцінити поширеність тривоги та депресії серед студентів Дніпровського державного медичного університету (ДДМУ) які одужали від COVID-19 та виявити фактори ризику виникнення цих розладів.

Методи дослідження

Дизайн дослідження: одномоментне поперечне епідеміологічне дослідження. Критерії включення: cтуденти ДДМУ які перехворіли на COVID- 19, згода на дослідження. Критерії виключення: наявність психічних розладів до COVID- 19.

В дослідженні добровільно та анонімно приймали участь студенти Дніпровського державного медичного університету шляхом заповнення запропонованої анкети (на платформі GoogleForms (Alphabet Inc.), яка розповсюджувалася у соціальних мережах, Viber та Telegram, та шляхом розміщення посилання на анкету у системі Moodle (Moodle Pty Ltd).

Анкета включала питання щодо скарг (тривога, знижений настрій, порушення пам`яті та концентрації уваги, порушення сну та апетиту, неприємні відчуття в тілі, роздратованість, приступи паніки, зниження отримання задоволення тощо), даних анамнезу (госпіталізація, прийом антибіотиків, глюкокортикоїдів, сатурація, киснева підтримка, термін появи симптомів після захворювання, процент ушкодження легень, наявність супутніх захворювань тощо). Наявність депресивного розладу оцінювали в використанням опитувальника здоров’я пацієнта (Patient Health Questionare - PHQ-9): за депресію вважати 10 або більше балів за цією шкалою [7]. Рівень тривоги визначали за шкалою генералізованого тривожного розладу (GAD-7): за патологічну тривогу вважати 10 або більше балів за цією шкалою [8].

Статистичний аналіз

Для побудови набору даних та проведення статистичного аналізу був використаний статистичний пакет STATISTICA 6.1 (StatSoftInc., Серійній № AGAR909E415822FA). Перевірка на нормальність розподілу показників проводилась за допомогою критерію Шапіро-Уїлка. Описові статистики в тексті представлені у вигляді медіани (Ме) та інтерквартильного розмаху (IQR) – Q1(25-й перцентиль) і Q3 (75-й перцентиль) – при асиметричному розподілі, або у вигляді середнього та стандартного відхилення (M ± SD) при нормальному розподілі даних.

Порівняння груп проводили за допомогою одностороннього аналізу дисперсії (ANOVA). Розподіли різних співвідношень рівнів тяжкості порівнювали між групами за допомогою критерію χ2. Бінарна змінна позитивного скринінгу на симптоми депресії або тривоги, 0 - негативна і 1 - позитивна, була залежною змінною. Незалежними змінними були такі демографічні фактори, як стать, вік, скарги, перебування у стаціонарі, призначення глюкокортикоїдів, кисню тощо. Значущими вважали відмінності при статистичної значущості результату р <0,05

Результати дослідження

В дослідженні приймало участь 154 особи, з них 40 осіб чоловічої (25,97%) та 114 - жіночої (74,03%), вік (Mean ± SD) 21.16 ± 2,09 (Табл. 1).

Показники Студенти в післяковідному періоді n=154
%
Стать:
Чоловіки 40 25,97
Жінки 114 74,03
Вік (Mean ± SD): 21.16 ± 2,09
- Медіана (Q1;Q3) 21 (20; 22)
- Розмах 17–28
Рівень академічної успішності до захворювання на COVID-19
Не можу вказати 3 1,94805
3,0-3,4 6 3,89610
3,5-3,9 11 7,14286
4,0-4,4 104 67,53247
4,5-4,9 22 14,28571
5,0 8 5,19481
Tаблиця 1. Розподіл обстежених відповідно до їх характеристик.

Отриманні анамнестичні дані, скарги та рівень тривоги та депресії за шкалами представлені у Таблиці 2.

Скарги %
Підвищена стомлюваність
Ні 34 22,1
Так 120 77,9
Слабкість
Ні 47 30,5
Так 107 69,5
Тривога
Ні 113 73,4
Так 41 26,6
Знижений настрій
Ні 76 49,4
Так 78 50,6
Роздратованість
Ні 89 57,8
Так 65 42,2
Труднощі у концентрації уваги
Ні 62 40,3
Так 92 59,7
Зниження пам’яті
Ні 77 50
Так 77 50
Страх смерті
Ні 133 86,4
Так 21 13,6
Напади паніки
Ні 122 79,2
Так 32 20,8
Напруження
Ні 117 76,0
Так 37 24,0
Ангедогія
Ні 106 68,8
Так 48 31,2
Зниження апетиту
Ні 98 63,6
Так 56 36,4
Труднощі при засинанні
Ні 93 60,4
Так 61 39,6
Ранні пробудження
Ні 110 71,4
Так 44 28,6
Неприємні відчуття в тілі (сенестопатії)
Ні 92 59,7
Так 62 40,3
Інші скарги
Ні 138 89,6
Так 16 10,4
Середня кількість скарг (max=15) 6 (4; 8)
Час появи скарг
До захворювання 24 15,6
Під час захворювання 78 50,7
До 4-х тижнів після захворювання 22 14,3
Від 4 до 12 тижнів після захворювання 15 9,7
Більше 12 тижнів після захворювання 15 9,7
Чи зверталися Ви з приводу вищезазначених скарг до психіатра / психотерапевта?
Ні 143 92,9
Так 11 7,1
Діагноз COVID-19 був підтверджений за допомогою
Лише клінічна картина 44 28,6
Експрес тест 13 8,5
ІФА 30 19,5
ПЛР 67 43,4
Стаціонарне лікуваня з приводу COVID-19
Ні 144 93,5
Так 10 6,5
Середня тривалість стаціонарного лікування - 13,1 дні
Проведення КТ/МРТ під час захворювання
Ні 138 89,6
Так 16 10,4
Респіраторна підтримка киснем
Ні 150 97,4
Так 4 2,6
Прийом глюкокортикоїдів під час COVID-19
Ні 134 87,0
Так 20 13,0
Прийом антибіотиків під час COVID-19
Ні 109 70,8
Так 45 29,2
Наявність хронічної соматичної/неврологічної патології до COVID-19
Ні 131 85,1
Так 23 14,9
Отримання психіатричної допомоги до COVID-19
Ні 150 97,4
Так 4 2,6
Рівень тривоги за GAD-7 (скринінг, точка відсічі – 10 балів)
Відсутня 111 72,1
Наявна 43 27,9
Рівень тривоги - Медіана (Q1;Q3) 6 (3; 11)
Рівень депресії за PHQ-9 (скринінг, точка відсічі – 10 балів)
Відсутня 85 55,2
Наявна 69 44,8
З яких
Помірна 35 22,7
Помірно-важка 22 14,3
Важка 12 7,8
Рівень депресії - Медіана (Q1;Q3) 9 (5; 14)
За останні 2 тижні була у вас знижена здатність вчитися або працювати? (ВАШ, від 1 до 10 балів)
0-2 28 18,18
3-4 40 25,97
5-6 36 23,38
7-8 35 22,73
9-10 15 9,74
Таблиця 2. Розподіл вивчених пацієнтів відповідно до їх скарг, анамнестичних відомостей, рівня тривоги та депресії за шкалами.

Кореляційний зв'язок між деякими факторами наведено у Tаблиці 3 та Tаблиці 4. При проведенні кореляційного аналізу встановлено, сумарний бал за опитувальником тривоги та сумарний бал за опитувальником депресії мають високої сили кореляційний зв’язок з показниками депресії чи тривоги відповідно. Також встановлені середньої сили прямі кореляційні зв’язки показників тривоги та депресії зі суб’єктивним зниженням здатності до праці або навчання та сумарною кількістю соматичних скарг у загальній виборці (Tабл. 3). Аналогічні результати отримано і при аналізі кореляційних зав’язків у виборці осіб, у котрих скарги вже після перенесеної коронавірусної інфекції (Tабл. 4).

Вік Рівень академічної успішності Бал GAD-7 Знижена здатність вчитися / працювати Бал PHQ-9 Кількість скарг
Вік 1,0 -0,059 0,017 -0,019 -0,036 -0,050
Рівень академічної успішності -0,059 1,0 -0,030 -0,171* -0,044 -0,062
Бал GAD-7 0,017 -0,030 1,0 0,410* 0,812* 0,558*
Знижена здатність вчитися / працювати -0,019 -0,171* 0,410* 1,0 0,470* 0,364*
Бал PHQ-9 -0,036 -0,044 0,812* 0,470* 1,0 0,531*
Кількість скарг -0,050 -0,062 0,558* 0,364* 0,531* 1,0
Таблиця 3. Кореляційний взаємозв`язок між окремими показниками (загальний результат) * – кореляції за Спірменом, p <0,05
Вік Рівень академічної успішності Бал GAD-7 Знижена здатність вчитися / працювати Бал PHQ-9 Кількість скарг
Вік 1,0 -0,030 0,110 -0,003 0,057 0,002
Рівень академічної успішності -0,030 1,0 -0,135 -0,208 -0,150 -0,108
Бал GAD-7 0,110 -0,135 1,0 0,466 0,805 0,558
Знижена здатність вчитися / працювати -0,003 -0,208 0,466 1,0 0,497 0,365
Бал PHQ-9 0,057 -0,150 0,805 0,497 1,0 0,529
Кількість скарг 0,002 -0,108 0,558 0,365 0,529 1,0
Таблиця 4. Кореляційний взаємозв`язок між окремими показниками (результат за винятком тих, в кого скарги з`явилися до захворювання на COVID-19) * – кореляції за Спірменом, p <0,05

При оцінці відношення шансів встановлені незалежні фактори ризику розвитку депресії у студентів в післяковідному періоді: тривога (ОR: 22,069; 95% [ДІ]: 7,941-61,335; р <0,05), підвищена стомлюваність (ОR: 3,360; 95% [ДІ]: 1,408-8,016; р <0,05), слабкість (ОR: 3,325; 95% [ДІ]: 1,559-7,093; р <0,05), скарги на знижений настрій (ОR: 3,313; 95% [ДІ]: 1,702-6,445; р <0,05), скарги на роздратованість (ОR: 2,345; 95% [ДІ]: 1,223-4,529; р <0,05), труднощі у концентрації уваги (ОR: 2,130; 95% [ДІ]: 1,094-4,147; р <0,05), скарги на зниження пам’яті (ОR: 3,105; 95% [ДІ]: 1,602-6,019; р <0,05), скарги на напруженість (ОR: 2,184; 95% [ДІ]: 1,029-4,639; р <0,05), скарги на ангедонію (ОR: 3,263; 95% [ДІ]: 1,600-6,653; р <0,05), порушення засинання (ОR: 3,304; 95% [ДІ]: 1,684-6,482; р <0,05), ранні пробудження (ОR: 2,945; 95% [ДІ]: 1,425-6,085; р <0,05), госпіталізація до стаціонару (ОR: 5,443; 95% [ДІ]: 1,116-26,540; р <0,05), проведення КТ/МРТ (ОR: 6,345; 95% [ДІ]: 1,728-23,296; р <0,05), прийом глюкокортикоїдів під час хвороби (ОR: 8,936; 95% [ДІ]: 2,495-31,999; р <0,05), прийом антибіотиків під час хвороби (ОR: 2,393; 95% [ДІ]: 1,176-4,868; р <0,05).

Незалежні фактори ризику, пов'язаними з виникненням тривоги у студентів в післяковідному періоді: підвищена стомлюваність (ОR: 5,563; 95% [ДІ]: 1,605-19,286; р <0,05), скарги на тривогу (ОR: 3,894; 95% [ДІ]: 1,820-8,329; р <0,05), слабкість (ОR: 9,477; 95% [ДІ]: 2,764-32,495; р <0,05), скарги на знижений настрій (ОR: 3,371; 95% [ДІ]: 1,595-7,125; р <0,05), скарги на роздратованість (ОR: 4,229; 95% [ДІ]: 2,020-8,852; р <0,05), скарги на зниження пам’яті (ОR: 4,063; 95% [ДІ]: 1,893-8,717; р <0,05), труднощі у концентрації уваги (ОR: 4,541; 95% [ДІ]: 1,938-10,640; р <0,05), скарги на напруженість (ОR: 2,702; 95% [ДІ]: 1,246-5,856; р <0,05), ангедонію (ОR: 4,048; 95% [ДІ]: 1,930-8,487; р <0,05), порушення засинання (ОR: 3,309; 95% [ДІ]: 1,609-6,805; р <0,05), ранні пробудження (ОR: 2,455; 95% [ДІ]: 1,175-5,152; р <0,05), госпіталізація до стаціонару (ОR: 11,568; 95% [ДІ]: 2,350-56,950; р <0,05), прийом глюкокортикоїдів під час хвороби (ОR: 3,595; 95% [ДІ]: 1,372-9,417; р <0,05), прийом антибіотиків під час хвороби (ОR: 2,668; 95% [ДІ]: 1,285-5,625; р <0,05), депресія (ОR: 22,069; 95% [ДІ]: 7,941-61,335; р <0,05).

Обговорення результатів дослідження

Поширеність депресії серед студентів медиків ДДМУ які перехворіли на COVID-19 становить 44,8% (68/154). Отриманні дані дещо перевищують середні показники депресії після COVID-19 в загальній популяції людей, які знаходяться в межах від 14.2 % [4] до 32,6% [1]. Підвищення ризику депресії у студентів медиків пов'язано з деякими причинами. З одного боку значна кількість студентів працюють в медичних закладах, які надають допомогу хворим на COVID-19, де, в свою чергу, через високу смертність хворих може більш швидко розвиватися емоційне вигорання та посттравматичний стресовий розлад [9], які пов’язані з збільшеним ризиком розвитку депресії [10]. Якщо рахувати тільки тяжкі випадки депресії (20 балів за PHQ-9), як наприклад у дослідженні Wathelet та співавт. [11], то в нашому дослідженні поширеність важкої депресії складе 22,1%, що є співставно з результатами інших дослідників. Отримані дані відповідають результатам Son та співавт., які отримали поширеність депресивних думок на рівні 44% (86/195 опитаних) [12], проте ці дані стосуються студентів взагалі і були отримані під час першого локдауну та не включали осіб, які одужали від коронавірусної інфекції. Цікавими для обговорення є дані Wang та співавт., які встановили, що поширеність депресії суттєво відрізняється у медичного персоналу (15,6%) та хворих на COVID-19 (47,8%) [9]. Отримані нами результати також підтверджують дані досліджень, які виявили, що жіноча стать є фактором ризика розвитку депресії під час пандемії COVID-19 [10, 11, 13].

З іншого боку, порівнюючи отримані результати з опитуванням китайських школярів 12-18 років [14], у якому рівень поширеність депресії склала 43,7% та були використані аналогічні методики обстеження, можна стверджувати про співставну поширеність депресії серед студентів-медиків, які одужали від COVID-19. У великому дослідженні 746217 студентів коледжів виявлено 21,1% студентів, які мали ознаки депресії за опитувальником PHQ-9, що значно менше ніж в нашому дослідженні. Проте автори проводили дослідження ще на початку пандемії та досліджували осіб, які ще не хворіли на COVID-19 [15].

Поширеність тривоги серед опитаних студентів ДДМУ становить 27,9% (43/154). Отриманні данні щодо тривоги у студентів які перехворіли на COVID-19 співпадають з даними щодо інших категорій хворих, які знаходяться в межах 13,2 - 35,7% [1, 2]. Але Zhou та співавт. у своїй роботі вказують на більшу поширеність тривоги, яка виміряна опитувальником GAD-7; тривога виявлена у 37.4% досліджених старших школярів [14]. Порівнюючи отримані дані з даними Wang та співавт., які встановили, що поширеність тривоги у медичного персоналу складає 13,3%, а у хворих на COVID-19 48,7% [9], відзначимо відмінні від наших методи дослідження та контингент досліджуваних. Слід відзначити, що поширеність тривоги та депресії залежить як від діагностичного інструментарію (опитувальника) так і від обраних авторами дослідження точок відсічі. Наприклад в дослідженні здоров’я медичного персоналу під час другої хвилі COVID-19 в Китаї виявлено, що поширеність депресії (за PHQ-9) та тривоги (за GAD-7) складає 60,2,% та 49,6% відповідно [16]. Ці дані значно перевищують наші дані лише тому, що за точку відсічі автори обрали 5 балів, а у нашому дослідженні – 10 балів.

Щодо факторів ризику виникнення депресії та/або тривоги ми отримали передбачувані результати: при збільшенні важкості перебігу захворювання збільшується ризик виникнення психічних розладів. Найбільш значущими факторами які підвищують ймовірність розвитку депресії є наявність тривоги, госпіталізація до стаціонару, прийом глюкокортикоїдів та проведення КТ/МРТ, але не рівень сатурації крові. Найбільш значущими факторами які збільшують вірогідність появи тривоги є підвищена стомлюваність, слабкість, госпіталізація до стаціонару та наявна депресія, але також рівень сатурації крові не впливає на рівень тривоги. Відсутність впливу сатурації крові на ризик виникнення тривоги та \або депресії може свідчити про відсутність органічного ушкодження ЦНС, а тривогу та депресію слід розцінювати в контексті реакції психіки на саме захворювання на COVID-19, яке має дуже велику смертність.

Обмеження дослідження

Для підвищення достовірності проведеного дослідження необхідно збільшити репрезентативну вибірку, за допомогою статистичних методів нівелювати велику різницю між респондентами чоловіками та жінками та ввести методи дослідження посттравматичного стресового розладу (ПТСР) для дослідження можливого впливу ПТСР на появу депресії у студентів медиків.

Висновки

  1. Поширеність депресії після COVID-19 серед студентів-медиків вища ніж у групи порівняння.
  2. Найбільш значущими факторами ризику розвитку депресії у студентів-медиків є: наявність тривоги, госпіталізація до стаціонару, прийом глюкокортикоїдів та проведення КТ/МРТ.
  3. Рівень сатурації крові під час COVID-19 (в нашому дослідженні) не впливав на ймовірність розвитку депресії та тривоги.
  4. Найбільш значущими факторами ризику розвитку тривоги у студентів-медиків є: підвищена стомлюваність, слабкість, госпіталізація до стаціонару та наявна депресія.
  5. Рівень академічної успішності студентів не впливав на ризик виникнення тривоги або депресії.
  6. 15,6% студентів-медиків мали психічні проблеми до захворювання на COVID-19.

Додаткова інформація

Конфлікт інтересів

Автори заявляють про відсутність будь-якого конфлікту інтересів.

Посилання

  1. Rogers JP, Chesney E, Oliver D, et al. Psychiatric and neuropsychiatric presentations associated with severe coronavirus infections: a systematic review and meta-analysis with comparison to the COVID-19 pandemic. Lancet Psychiatry. 2020;7(7):611-627. doi:10.1016/S2215-0366(20)30203-0
  2. Mina FB, Billah M, Karmakar S, et al. An online observational study assessing clinical characteristics and impacts of the COVID-19 pandemic on mental health: a perspective study from Bangladesh. J Public Health (Berl). Published online January 7, 2021. doi:10.1007/s10389-020-01445-2
  3. Lai J, Ma S, Wang Y, et al. Factors Associated With Mental Health Outcomes Among Health Care Workers Exposed to Coronavirus Disease 2019. JAMA Netw Open. 2020;3(3):e203976. doi:10.1001/jamanetworkopen.2020.3976
  4. Mei Q, Wang F, Bryant A, Wei L, Yuan X, Li J. Mental health problems among COVID-19 survivors in Wuhan, China. World Psychiatry. 2021;20(1):139-140. doi:10.1002/wps.20829
  5. Maruta NO, Markova MV, Kozhyna HM, et al. Psychological factors and consequences of psychosocial stress during the pandemic. Wiadomości Lekarskie. 2021;74(9 p.I):2175-2181. doi:10.36740/WLek202109126
  6. Chaban OS, Khaustova OO, Mishyiev VD, Grinevich EG, Assonov DO. Resilience Influence to Healthcare Professionals’ Emotional State During COVID-19 Quarantine. Psychiatry psychotherapy and clinical psychology. 2021;12(1):150-157. doi:10.34883/PI.2021.12.1.013
  7. Kroenke K, Spitzer RL, Williams JBW. The PHQ-9: Validity of a brief depression severity measure. J Gen Intern Med. 2001;16(9):606-613. doi:10.1046/j.1525-1497.2001.016009606.x
  8. Spitzer RL, Kroenke K, Williams JBW, Löwe B. A brief measure for assessing generalized anxiety disorder: the GAD-7. Arch Intern Med. 2006;166(10):1092-1097. doi:10.1001/archinte.166.10.1092
  9. Wang X, Tao J, Zhu Q, et al. Depression and anxiety symptoms to COVID-19 outbreak among the public, medical staff and patients during the initial phase of the pandemic: an online questionnaire survey by a WeChat Mini Program. BMJ Open. 2021;11(6):e046350. doi:10.1136/bmjopen-2020-046350
  10. Marzo RR, Ismail Z, Nu Htay MN, et al. Psychological distress during pandemic Covid-19 among adult general population: Result across 13 countries. Clin Epidemiol Glob Health. 2021;10:100708. doi:10.1016/j.cegh.2021.100708
  11. Wathelet M, Duhem S, Vaiva G, et al. Factors Associated With Mental Health Disorders Among University Students in France Confined During the COVID-19 Pandemic. JAMA Netw Open. 2020;3(10):e2025591. doi:10.1001/jamanetworkopen.2020.25591
  12. Son C, Hegde S, Smith A, Wang X, Sasangohar F. Effects of COVID-19 on College Students’ Mental Health in the United States: Interview Survey Study. J Med Internet Res. 2020;22(9):e21279. doi:10.2196/21279
  13. Du J, Mayer G, Hummel S, et al. Mental Health Burden in Different Professions During the Final Stage of the COVID-19 Lockdown in China: Cross-sectional Survey Study. J Med Internet Res. 2020;22(12):e24240. doi:10.2196/24240
  14. Zhou S-J, Zhang L-G, Wang L-L, et al. Prevalence and socio-demographic correlates of psychological health problems in Chinese adolescents during the outbreak of COVID-19. Eur Child Adolesc Psychiatry. Published online May 3, 2020:1-10. doi:10.1007/s00787-020-01541-4
  15. Ma Z, Zhao J, Li Y, et al. Mental health problems and correlates among 746 217 college students during the coronavirus disease 2019 outbreak in China. Epidemiol Psychiatr Sci. 2020;29:e181. doi:10.1017/S2045796020000931
  16. Zhao Y, Guo J, Liu S, et al. Prevalence and Related Factors of Depression, Anxiety, Acute Stress, and Insomnia Symptoms Among Medical Staffs Experiencing the Second Wave of COVID-19 Pandemic in Xinjiang, China. Front Public Health. 2021;9:671400. doi:10.3389/fpubh.2021.671400

Як цитувати

1.
Юрʼєва Л, Тимофєєв Р, Шорніков А, Кульбицька М. Поширеність тривоги та депресії та фактори ризику їх виникнення у студентів медиків які перенесли COVID-19. PMGP [інтернет]. 11, Грудень 2021 [цит. за 25, Січень 2022];6(3):e0603309. доступний у: https://uk.e-medjournal.com/index.php/psp/article/view/309