Перейти до головного Перейти в головне навігаційне меню Перейти на нижній колонтитул сайту
Опубліковано: 2019-07-09

Специфіка сексуального і подружнього функціонування хворих на хронічний простатит

Харківська медична академія післядипломної освіти
хронічний простатит подружня задоволеність сексуальні розлади порушення подружнього функціонування

Анотація

Мета роботи – дослідження специфіки сексуального і подружнього функціонування хворих на хронічний простатит (ХП) та їх дружин, для визначення, в подальшому, мішеней медико-психологічної допомоги даному контингенту.

Обстежено 109 чоловіків, хворих на ХП, та їх дружин. За критерієм наявності/відсутності подружньої задоволеності, обстежені пари були розділені на дві групи. До першої групи (група 1) були віднесені 73 (67,0%) подружжів з низьким або зниженим рівнем подружньої задоволеності. До другої (група 2) увійшли 36 (33,0%) подружніх пар, задоволених власними стосунками. Комплексне обстеження включало, окрім стандартних клінічних методів, проведення сексологічного, клініко-психологічного і психодіагностичного досліджень.

В результаті дослідження встановлено, що в структурі ХП усіх обстежених зустрічалась або еректильна дисфункція (70 осіб) або поєднання еректильної та еякуляторної дисфункції (39 осіб). Отже, не дивлячись на те, що в усіх чоловіків в структурі ХП зустрічались прояви сексуальної дисфункції, частина з них – 33,0% – мала достатню якість подружніх стосунків, яку вони та їх дружини оцінили як «подружня задоволеність». Серед подружжів з браком подружньої задоволеності виділено 24 пари з суцільним порушенням подружнього функціонування, зі стрижневим ураженням соціально-психологічного і психологічного його компонентів, в той час як ураження компонентів біологічного, пов’язані з захворюванням чоловіків на ХП, мали патопластичний вплив на прогредієнтність погіршення подружніх стосунків. У інших 49 пар з частковим порушенням подружнього функціонування, стрижневим виявилось ураження саме біологічного компоненту (генітальної, нейроендокринної, психічної складових) через захворювання на ХП чоловіка, а викривлення психологічного і соціально-психологічного компонентів формувалось як наслідок дезадаптивного реагування на захворювання та браку адекватної подружньої комунікації, завдяки якій стала б можливою конструктивна переробка психологічних і частково, соматичних проблем, що виникли та або/посилились у зв’язку з захворюванням на ХП. Успішність функціонування 36 подружніх пар, в яких чоловік хворів на ХП, свідчило про наявність у них внутрішньособистісних і міжособистісних ресурсів щодо збереження партнерської взаємодії та підтримки, що ми розглядаємо як важливий факт в аспекті використання їх реабілітаційного потенціалу в комплексі заходів медико-психологічної підтримки щодо даного контингенту.

Отримані дані повинні бути враховані при розробці заходів медико-психологічної допомоги подружнім парам, в яких чоловік хворіє на ХП.

Актуальність

Хронічний простатит (ХП) – найпоширеніший варіант запалення передміхурової залози, є одним урологічних захворювань, що найбільш часто зустрічається серед чоловіків: в світі на нього страждають близько 30 % чоловіків у віці від 20 до 50 років [1, 2]. ХП є результатом комплексної дії негативних імунних, психологічних, неврологічних та генетичних факторів, що проявляється різноманітними урологічними й сексопатологічними симптомами, та нервово-психічними проявами [3]. Одним з найбільш розповсюджених клінічних проявів ХП є порушення сексуального здоров’я, поширеність якого становить 2-40% для еректильної дисфункції, 15-25% для зниження статевого потягу, 8-32% для еякуляторної дисфункції, 12-19% для оргазмічної дисфункції, 17% для диспареунії [2]. Враховуючи парний характер сексуальної функції, порушення сексуального здоров’я у чоловіка тягнуть за собою розвиток сексуальної дезадаптації подружньої пари, а в деяких випадках, навіть, сексуальної дисфункції у дружини [4 – 9]. Цей факт може значно потяжчити і без того проблемний стан подружніх стосунків хворих, бо обґрунтовано, що наявність ХП є фактором негативного впливу на подружню взаємодію [6]. У такому випадку ресурс подружнього життя з підтримуюче-реабілітаційного трансформується у додатковий дистресовий чинник, що матиме деструктивного патологічного впливу на психологічний і, опосередковано, соматичний стан хворого.

Мета

Метою даної роботи було дослідження специфіки сексуального і подружнього функціонування хворих на ХП та їх дружин, для визначення, в подальшому, мішеней медико-психологічної допомоги даному контингенту.

Для досягнення поставленої мети, з дотриманням принципів біоетики і деонтології на базі декількох установ уролого-андрологічного профілю м. Харкова, протягом 2012 – 2018 рр. було обстежено 109 чоловіків, хворих на ХП, та їх дружин. Критерієм включення в дослідження, окрім наявності захворювання на ХП у чоловіків, була відсутність в анамнезі психічних і поведінкових розладів у обох з пари. Вік обстежених був від 25 до 40 років. Обидва з подружжя, як правило, входили в одну вікову групу (з різницею до 5 років). В першому шлюбі тривалістю від трьох до семи років перебували 60,6% подружжів, у другому шлюбі (тривалість в середньому від двох до п`яти років) – 39,4%.

В дослідженні використовували спеціальний сексологічний метод дослідження, що базується на розробленому В.В.Кришталем на основі авторської чотирьохфакторної концепції забезпечення сексуального здоров’я [10], доповнений використанням валідизованого багатовимірного опитувальника «Міжнародний індекс еректильної функції» [11], клініко-психологічний та психодіагностичний методи. Психодіагностику проводили з використанням опитувальника подружньої задоволеності А.Лазаруса [12] та «Тест-опитувальник задоволеності шлюбом» В.В.Століна, Т.Л.Романової, Г.П.Бутенко [13]. Статистичний метод був використаний для оцінки розбіжностей між групами та залежностей між факторами.

Результати дослідження та їх обговорення

Клінічна картина ХП у всіх обстежених супроводжувалась порушенням сексуальної функції, що у 70 (64,2%) осіб було представлено варіаціями еректильної дисфункції (ЕД), у інших 39 (35,8%) – поєднаним ураженням еректильної і еякуляторної функції (ЕяД).

Дослідження за допомогою багатовимірного опитувальника «Міжнародний індекс еректильної функції» дозволило визначити ступінь тяжкості зміни еректильної функції за п’ятьма доменами (еректильна функція; оргазмічна функція; лібідо; задоволеність статевим актом та загальна задоволеність), стан яких визначали за допомогою 15 питань. Максимальна кількість балів, що свідчила про відсутність еректильної дисфункції (6 питань), становила 30 балів (дисфункцію діагностували за умови показника менше 26 балів); задоволеність статевим актом (3 питання) – 15 балів; оргазмічної дисфункції (2 питання) – 10 балів; лібідо (2 питання) – 10 балів; загальної психосексуальної задоволеності (2 питання) – 10 балів (Tабл. 1). Виходячи з наведених даних, можна стверджувати, що усі домени еректильної функції у пацієнтів були уражені, причому вираженість дисфункції не мала статистичних розбіжностей між хворими з ізольованою ЕД або поєднаною з ЕяД. Найбільш низькі показники були притаманні результуючому показнику – загальної психосексуальної незадоволеності, вираженість якої була значною у всіх респондентів.

Домен еректильної функції Чоловіки з ЕД (n = 70) Чоловіки поєднанням ЕД + ЕяД (n = 39)
Еректильна функція 16,4±1,4 15,7±3,4
Оргазм 8,9±1,9 7,6±2,3
Сексуальне бажання (лібідо) 7,6±1,8 7,3±1,3
Задоволеність статевим актом 8,1±1,4 7,6±1,1
Загальна психосексуальна задоволеність 6,7±1,8 4,9±2,5
Таблиця 1. Інтенсивність ураження еректильної функції за її доменами (МІЕФ), сер.б.±m

Після визначення наявності сексуальних порушень у обстежених, нами були проаналізовані особливості комунікації чоловіків з їх дружинами з приводу незадоволеності сексуальним життям. Виявилось, що 64% пар, в яких в чоловіків спостерігалась ЕД (45 пар), мали порушену комунікацію на тему сексу, а серед чоловіків з поєднаним ураженням ЕД і ЕяД 72% (28 осіб) зовсім не говорили на цю тему та уникали можливостей про це говорити. Ці чоловіки намагались компенсувати свої сексуальні невдачі шляхом понурень у хобі, прогулянок, розмов, чи інших шляхів псевдоамортизації психотравмуючих переживань щодо власної сексуальної неспроможності.

Для визначення впливу наявності сексуальної дисфункції на стан подружньої задоволеності, було здійснено дослідження з використанням опитувальника подружньої задоволеності А. Лазаруса (1997) [цит. за 12], за результатами якого обстежені пари були розділені на дві групи (Tабл. 2). До основної групи (ОГ) були віднесені 73 (67,0%) подружжів з низьким (менше 80 балів) або зниженим (80 – 112 балів) рівнем подружньої задоволеності. До групи порівняння (ГП) увійшли 36 (33,0%) подружніх пар, задоволених власними стосунками (115 – 160 балів). В ОГ 45 чоловіків (64%) мали ЕД в структурі ХП, а 28 осіб (72%) – поєднані ЕД і ЕяД в структурі ХП. В ГП ЕД мала місце у 25 хворих на ХП чоловіків (36%), 11 осіб страждали на поєднану сексуальну дисфункцію в структурі ХП (28%). Таким чином, не дивлячись на те, що в усіх чоловіків в структурі ХП зустрічались прояви сексуальної дисфункції, частина з них – 36% осіб з ЕД і 28% з ЕД і ЕяД – мала достатню якість подружніх стосунків, яку вони та їх дружини оцінили як «подружня задоволеність».

Показник Пари, в яких у чоловіка ХП з ЕД, n=70 Пари, в яких у чоловіка ХП з ЕД+ЕяД, n=39
абс. к. % абс. к. %
Незадоволені подружніми стосунками, ОГ, n=73 45 41,3 25 22,9
Задоволені подружніми стосунками, ГП, n=36 28 25,7 11 10,1
Таблиця 2. Розподіл обстежених на групи залежно від стану подружньої задоволеності

Аналіз стану сексуального здоров’я дружин обстежених, здійснений в межах реалізації комплексного багаторівневого підходу до дослідження стану подружніх пар, в яких чоловіки страждають на ХП, дозволив винайти розбіжності між жінками ОГ і ГП (Tабл. 3).

Нозологічна структура порушень сексуального здоров’я ОГ, n=73 ГП, n=36
Оргазмічна дисфункція F52.3 87,7* 36,1
Відсутність чи втрата статевого потягу (відносна) F52.0 47,9* -
Сексуальна огида (відносна) F52.10 4,1 -
Відсутність генітальної реакції (відносна) F52.2 32,9** 11,1
Диспареунія неорганічної природи F52.6 23,2** -
Відсутність сексуального задоволення (відносна) F52.11 100* -
Таблиця 3. Нозологічна структура порушень сексуального здоров’я у дружин хворих на ХП чоловіків, %. Примітка. Тут і далі: розбіжності між показниками статистично значущі: * – між жінками ОГ і ГП на рівні р<0,05; ** – між жінками ОГ і ГП на рівні р<0,01.

Для дружин чоловіків ОГ характерною була значна клінічна представленість сексуальних порушень, і висока їх розповсюдженість у вибірці: оргазмічну дисфункцію визнали 87,7% жінок (серед ГП – 36,1%, р<0,05), часткову або повну втрату статевого потяга до чоловіка відзначили 47,9% (в ГП таких випадків не зустрічалось, р<0,05), відносна відсутність любрикації була характерною для 32,9% дружин ОГ (серед жінок ГП – 11,1%, р<0,01), неорганічна психогенна диспареунія була притаманною для 23,2% жінок ОГ (за відсутності таких в ГП, р<0,01); відносна відсутність психосексуальної задоволеності (тобто, спрямована на сексуальні стосунки саме з чоловіком), була властивою усім жінкам ОГ, і жодній – ГП (р<0,05).

Аналіз «сімейної історії», тобто мотивів вступу до шлюбу і міцності шлюбних пар, результати якого представлені в Tабл. 4 і 5, показали наступне.

Мотиви створення подружньої пари ОГ, n = 73 ГП, n = 36
Чоловіки Жінки Чоловіки Жінки
Кохання 46,6!* 57,5* 77,8 80,6
Розуміння гарних людських якостей партнера 16,4***!** 6,8** 22,2 19,4
Прагнення поліпшити своє матеріальне становище 2,7!** 19,2* - -
Прагнення позбутися від самотності 34,2!*!** 16,4* - -
Таблиця 4. Мотиви створення шлюбу, %. Примітка. Тут і далі: розбіжності між показниками статистично значущі: *** – між чоловіками ОГ і ГП на рівні р<0,05; !* – між чоловіками ОГ і ГП на рівні р<0,01; !** – між подружжями ОГ на рівні р<0,01; !*** – між подружжями ГП на рівні р<0,01.

Для переважної більшості подружжів ГП мотивом створення шлюбу було кохання (77,8% чоловіків і 80,6% жінок), для інших превалюючим мотивом було визнання гарних людських якостей партнера (22,2 чоловіків і 19,4% їх дружин) (табл. 3). На відміну від них, серед подружжів ОГ кохання як мотив вступу до шлюбу визначили лише 46,6% чоловіків (розбіжності з чоловіками ГП значущі, р<0,01) і 57,5% їх дружин (розбіжності з жінками ГП значущі, р<0,05). Іншими мотивами взяття шлюбу були прагнення позбутися самотності (34,2% чоловіків – розбіжності з ГП р<0,01; 16,4% жінок – розбіжності з ГП р<0,05; розбіжності між подружжями р<0,01); розуміння гарних людських якостей партнера (характерне для 16,4% чоловіків – р<0,05 порівняно з чоловіками ГП, і 6,8% жінок – р<0,01 порівняно з жінками ГП), прагнення поліпшити матеріальне становище (19,2% жінок ОГ – р<0,05 порівняно з жінками ГП).

Міцність подружніх стосунків також мала значущі відмінності у пар ОГ і ГП (Tабл. 5). Так, переважна більшість подружжів ОГ думали про розлучення (67,1% чоловіків і 54,8% їх дружин – розбіжності значущі з ГП на рівні р<0,05), маже усі інші – 32,9% чоловіків і 30,1% їх дружин – навіть, робили спроби до розірвання шлюбу (розбіжності значущі з ГП на рівні р<0,05), й тільки 12,3% жінок ОГ не допускали думки про розлучення (розбіжності з ГП р<0,05). На відміну від них, переважна більшість подружжів ГП – 91,7% чоловіків і 100,0% жінок – не допускали думки про розлучення.

Параметри міцності шлюбу ОГ, n = 73 ГП, n = 36
Чоловіки Жінки Чоловіки Жінки
Думали про розлучення 67,1*** 54,8* 8,3 -
Робили спроби до розлучення 32,9*** 30,1* - -
Не допускали думки про розлучення - 12,3* 91,7*** 100,0
Таблиця 5. Міцність обстежених подружніх пар, %

Наступним кроком дослідження було визначення суб’єктивної задоволеності подружжя, як одного з важливих показників успішності партнерських стосунків, а також індикатора потреб сімейної системи.

Переживання незадоволеності шлюбом – наслідок різкої розбіжності між реальним життям пари та очікуваннями індивіда, а також результат надмірно завищених очікувань щодо відносин і партнера. Наслідком виникнення незадоволеності шлюбом є усвідомлений або неусвідомлюваний стан фрустрації, причому вираженість психотравмуючого впливу незадоволеності значною мірою залежить від рівня усвідомленості даного стану. У разі усвідомленої незадоволеності спостерігається відкрите визнання індивідом того, що подружні відносини його не задовольняють, наявність бажання щось змінити в стосунках, укладі, розподілі ролей, переживанні почуття непотрібності, образи, несправедливості. Незадоволеність при цьому носить глобальний характер і зазвичай супроводжується міжособистісними конфліктами. Неусвідомлена, т. зв. «тліюча» незадоволеність, виявляється при відносній задоволеності життям родини в цілому, проте, окремої незадоволеності деякими сторонами життя. Така форма незадоволеності призводить до виникнення переживань страхів, тривоги, невпевненості, фрустрації. Суб’єктивна задоволеність може бути повною, коли подружжя повністю задоволені сімейним життям, і частковою, коли є спрямованість на зміну будь-яких аспектів сімейної ситуації. Задоволеність шлюбом являє собою стійке емоційне явище – почуття, яке може проявлятися як безпосередньо в емоціях, які виникають у різних ситуаціях, так і в різноманітних думках, оцінках, порівняннях [14].

Отже, за результатами вивчення суб’єктивної задоволеності партнерськими відносинами, обстежені подружжя розподілилися наступним чином (Tабл. 6). Абсолютно задоволеними власними стосунками не виявився ніхто з обстежених. Серед ОГ половина подружжів – 50,7% – відчували часткову незадоволеність, перехідний стан був притаманний 16,4%; усі інші подружжя даної групи були повністю незадоволені – 19,2%, або абсолютно незадоволені подружніми стосунками – 13,7%. На відміну від них, серед подружжів ГП переважна більшість – 77,8% – оцінювали власні стосунки як задовільні, інші 22,2% – як частково задовільні (розбіжності між ОГ і ГП за кожним рівнем стану подружньої взаємодії статистично значущі на рівні від р<0,05 до р<0,01). Отже, частина подружжів ОГ мали узгоджену думку про незадовільний стан власних стосунків (32,9%), інші 67,1% визнавали наявність проблем у подружньому функціонуванні, проте, вони не охоплювали усі сфери сімейного життя, та не мали одностайної узгодженої позиції щодо цього. Подружжя ГП узгоджено надали високу оцінку стану подружніх стосунків, що підтвердило результати, отримані за допомогою опитувальника А. Лазаруса.

Ступінь суб’єктивної задоволеності ОГ, n = 73 ГП, n = 36
Абсолютна незадоволеність 13,7]* -
Незадоволеність 19,2]* -
Часткова незадоволеність 50,77) -
Перехідний 16,4]** -
Часткова задоволеність - 22,2]**
Задоволеність - 77,8]*
Абсолютна задоволеність - -
Таблиця 6. Розподіл обстежених подружжів за результатами суб’єктивної задоволеності, %. Примітка. розбіжності між показниками статистично значущі: ]* – між подружжями ОГ і ГП на рівні р<0,05; ]** – між подружжями ОГ і ГП на рівні р<0,01.

Спираючись на результати вивчення суб’єктивної задоволеності подружніми стосунками за методикою В.Століна, Т.Романової, Г.Бутенка, ми провели більш детальний аналіз даних, отриманих з використанням опитувальника подружньої задоволеності А. Лазаруса (Tабл. 7). Так, було виявлено, що серед подружжів ОГ, незадоволених рівнем подружньої взаємодії, частка пар з низьким рівнем подружньої задоволеності (з результатом менше 80 балів за опитувальником А. Лазаруса) очікувано виразили абсолютну або повну суб’єктивну незадоволеність шлюбними стосунками – таких пар виявилось 32,9% від загальної кількості ОГ. За інтегральним показником оцінки життєдіяльності подружньої пари, у цих подружжів було встановлене її суцільне порушення, тобто, повну конгруентну неуспішність шлюбу. В інших 67,1% пар ОГ, в яких на початку дослідження за опитувальником А. Лазаруса було виявлено знижений рівень подружньої задоволеності (80 – 112 балів), та які надали суб’єктивну оцінку стосункам на рівні відносної незадоволеності, або перехідного стану, встановлене часткове порушення, тобто, часткову інконгруентну неуспішність подружньої життєдіяльності. Інтегральний показник оцінки життєдіяльності подружньої пари у ГП констатував наявність успішності їх подружньої взаємодії.

Стан життєдіяльності подружньої пари ОГ, n=73 ГП, n=36
Суцільне порушення (повна конгруентна незадоволеність) 32,9 -
Часткове порушення (часткова інконгруентна незадоволеність) 67,1 -
Успішність (подружня задоволеність) - 100,0
Таблиця 7. Розподіл обстежених за станом їх подружньої життєдіяльності, %

Подальшим кроком роботи було визначення ступеню поразки та взаємовпливу різних чинників, які брали участь у розвитку порушення подружнього функціонування. Так, при здійсненні системно-структурного аналізу даного феномену, нами було отримано такі результати (Tабл. 8).

Компоненти та складові подружнього функціонування Групи обстежених
ОГ1, n=24 ОГ2, n=49 ГП, n=36
Соціальний
- інформаційно-оцінювальна 33,3 40,8 19,4
- соціокультурна 29,2 14,3 5,6
Психологічний 100,0* 81,6 27,8
Соціально-психологічний 100,0* 100,0 -
Біологічний
- нейрогуморальна 100,0 100,0* 100,0
- психічна 100,0 95,9* 72,2
- генітальна 100,0 100,0* 100,0
Таблиця 8. Системно-структурний аналіз по складових і компонентах розвитку порушення подружнього функціонування у обстежених подружжів, %. Примітка. * - стрижньове ураження компоненту або складової подружнього функціонування.

У подружжів з суцільним порушенням подружнього функціонування (24 пари) стрижневими (патогенетичними) факторами його розвитку виявлені ураження соціально-психологічного і психологічного компонентів, в той час як ураження компонентів біологічного, пов’язані з захворюванням чоловіків на ХП, мали патопластичний вплив на прогредієнтність погіршення подружніх стосунків.

На відміну від них, у подружжів з частковим порушенням подружнього функціонування (49 пар), стрижневим виявилось ураження саме біологічного компоненту (генітальної, нейроендокринної, психічної складових) через захворювання на ХП чоловіка, а викривлення психологічного і соціально-психологічного компонентів формувалось як наслідок дезадаптивного реагування на захворювання та браку адекватної подружньої комунікації, завдяки якій стала б можливою конструктивна переробка психологічних і частково, соматичних проблем, що виникли та або/посилились у зв’язку з захворюванням на ХП.

Успішність функціонування 36 подружніх пар, в яких чоловік хворів на ХП, свідчило про наявність у них внутрішньособистісних і міжособистісних ресурсів щодо збереження партнерської взаємодії та підтримки, що ми розглядали як важливий факт в аспекті використання їх реабілітаційного потенціалу в комплексі заходів медико-психологічної підтримки щодо даного контингенту.

Висновок

Отримані дані повинні бути враховані при розробці заходів медико-психологічної допомоги подружнім парам, в яких чоловік хворіє на ХП.

Посилання

  1. Murphy AB, Macejko A, Taylor A, Nadler RB. Chronic prostatitis: management strategies. Drugs. 2009;69(1):71-84. DOI: 10.2165/00003495-200969010-00005 PMID: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/19192937/
  2. Magri V, Boltri M, Cai T, et al. Multidisciplinary approach to prostatitis. Arch Ital Urol Androl. 2018;90(4):227-48. DOI: https://doi.org/10.4081/aiua.2018.4.227 PMID: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/30655633/
  3. Šutulović N, Grubač Ž, Šuvakov S, et al. Chronic prostatitis/chronic pelvic pain syndrome increases susceptibility to seizures in rats and alters brain levels of IL-1β and IL-6. Epilepsy Res. 2019;153:19-27. DOI: https://doi.org/10.1016/j.eplepsyres.2019.03.014 PMID: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/30927681/
  4. Kryshtal VV, Markova MV. Sexual health disorders and psychosomatic relationships. Doctor. 2002;6:24-7.
  5. Babyuk IA, Krishtal YeV, Markova MV. Complex treatment of mental and somatic disorders in men with sexual dysfunction. Medical Psychology. 2011;6(3):51–5.
  6. Potapenko ОА. Sexual maladjustment of a married couple with urological pathology in a husband and her psychotherapy. Medical Psychology. 2007; 2;1:66-8.
  7. Smith KB, Tripp D, Pukall C, Nickel JC. Predictors of sexual and relationship functioning in couples with Chronic Prostatitis/Chronic Pelvic Pain Syndrome. J Sex Med. 2007;4(3):734-44. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1743-6109.2007.00466.x PMID: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/17451490/
  8. Smith KB, Pukall CF, Tripp DA, Nickel JC. Sexual and relationship functioning in men with chronic prostatitis/chronic pelvic pain syndrome and their partners. Arch Sex Behav. 2007;36(2):301–11. DOI: https://doi.org/10.1007/s10508-006-9086-7 PMID: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/17186130/
  9. Krsmanovic A, Tripp DA, Nickel JC, et al. Psychosocial mechanisms of the pain and quality of life relationship for chronic prostatitis/chronic pelvic pain syndrome (CP/CPPS). Can Urol Assoc J. 2014;8(12):403-8. DOI: https://doi.org/10.5489/cuaj.2179 PMID: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/25553153/
  10. Kryshtal VV. Sexology: a textbook in 4 parts. Kharkiv: Folio; 2008:990.
  11. Rosen RC, Riley A, Wagner G, Osterloh IH, Kirkpatrick J, Mishra A. The international index of erectile function (IIEF): a multidimensional scale for assessment of erectile dysfunction. Urology. 1997;49(6):822–30. DOI: https://doi.org/10.1016/s0090-4295(97)00238-0 PMID: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/9187685/
  12. Domorackyj VA. Medical sexology and psychotherapy of sexual disorders. Moscow: Academic Project; 2009:470.
  13. Karelina AA. Psychological tests, Marriage Satisfaction Test Questionnaire. Moscow: Test; 2001:173-9.
  14. Gabrel RT. Features of life partner pairs in which one partner is HIV-positive. Ukrains'kyi visnyk psykhonevrolohii. 2013; 21(3):47 – 50. URL: https://uvnpn.com.ua/upload/iblock/a90/a90623cf162caed94743a097628501a4.pdf