Поширенню синдрому вигорання сприяє наша епоха - час досягнень, споживання, нового матеріалізму, розваг і отримання задоволення від життя. Це час, коли ми експлуатуємо самі і дозволяємо себе експлуатувати. Але потрібно мати на увазі, що емоційне вигорання виникає у тих професіях, де є не тільки велике навантаження, але й постійно діючий хронічний стрес. В даній статі розглядається проблема «Burn out» в контексті лікарської професії в Україні.
Після проведення опитування серед лікарів, ми побачили деякі особливості «Burn out» по різних регіонах України та їх феноменологічний зміст. Було опитуваннясеред різних лікарських спеціалізацій, яке дало нам змогу побачити різницю між емоційним вигоранням ендокринологів, кардіологів, онкологів та гінекологів.
«Питальник на виявлення синдрому емоційного вигорання» Чабан О.С.
Емоційне вигорання – це процес, у якому лікар сам бере активну участь і в разі виявлення ознак «Burn out» на початку процесу у нього з’являється можливість внести зміни у своє життя. Співставляючи факти дослідження, можна уявити українського лікаря певним роботом, який добровільно приносить себе у жертву, але за це не отримує майже нічого. Жертвенна позиція українського лікаря можливо пояснюється проживанням в певних власних та соціальних міфах.
«Світячи іншим згораю сам» - так колись сказав у ХVII ст. голландський лікар Ніколас ван Тюльп, який зробив цей вислів - девізом лікарів, а символом лікаря – палаючу свічку. Достатньо символічно, що Ніколас ван Тюльп ввів символ роботи лікаря – «згорання» [
З 28 травня 2019 року «Burn out» включено до 11-ї редакції Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11) як професійне явище. У МКХ-11 визначено наступне: «Вигорання - це синдром, що виникає як результат хронічного стресу на робочому місці, з яким не вдалося успішно впоратися» [
Цей синдром характеризується трьома пунктами [
відчуття виснаження енергії та знесилення;
збільшення ментальної віддаленості від своєї роботи, або почуття негативізму, цинізму по відношенню до своєї роботи;
зниження професійної ефективності.
Емоційне вигорання стосується конкретно тільки явищ, які стосуются професійної сфери і не повинне застосовуватися для опису стану, який пов’язаний з іншими сферами життя. «Burn out» було включено до МКХ-10, у тій же категорії, що і в МКХ-11, але зараз його визначення є більш детальним та чітко регламентованим фаховою діяльністю [
Поширенню синдрому вигорання сприяє наша епоха - час досягнень, споживання, нового матеріалізму, розваг і отримання задоволення від життя. Це час, коли ми експлуатуємо самі і дозволяємо себе експлуатувати. Через це змінюються одразу декілька сфер життя. Індивідуально – психологічна область: сильне бажання віддатися подіям, діям, стресу. Соціально-психологічна область: вимоги часу, мода, соціальні норми та стандарти. Обмеження волі, жосткий регламент, мобінг (травля) [
Але потрібно мати на увазі, що емоційне вигорання виникає у тих професіях, де є не тільки велике навантаження, але й постійно діючий хронічний стрес. Тому, емоційне вигорання часто трапляється у тих, хто постійно працює в системі «людина-людина»: лікарів, психологів, вчителів та поліцейських.
Емоційне вигорання включає в себе такі причини [
Відсутність контролю. Це означає, що людина не може впливати на рішення, які впливають на її роботу - наприклад, графік роботи, завдання або навантаження – все це може призвести до відчуття нестачі ресурсів, необхідних для виконання роботи.
Незрозумілі очікування від роботи. Якщо людині незрозуміла її зона впливу та авторитету, яку вона має на роботі, або не розуміє, чого від неї очікує керівник чи інші, швидше за все, вона будете почувати себе дискомфортно на роботі.
Деструктивна атмосфера на робочому місці. Можливо, людина працює з офісним хуліганом, або відчуває, що колеги або начальник заважають її роботі. Це може сприяти більшому стресу на роботі.
Надмірне навантаження. Коли робота є одноманітною чи хаотичною, людині потрібно більше енергії, щоб залишатися зосередженим – все це може призвести до втоми та виснаження.
Відсутність соціальної підтримки. Якщо людина відчуває себе ізольованою на роботі та в особистому житті, вона можете відчути більше стресу на собі.
Дисбаланс між роботою та життям. Якщо робота займає стільки часу та зусиль, що у людини немає сил проводити час із сім’єю та друзями, вона може швидко вигоріти.
Лікар матимете більше шансів на виникнення «Burn out», якщо [
Він настільки сильно ототожнює себе із роботою, що йому не вистачає балансу між трудовим та особистим життям
У нього велике навантаження, включаючи понаднормову роботу
Він намагається бути всім для всіх
Він працюєте в такій професії, як медична допомога
Він відчуває, що мало або взагалі не контролює свою роботу
Його робота монотонна.
Які наслідки несе в собі емоційне вигорання? Проігноровані, або невизначені «Burn out» можуть мати суттєві наслідки, зокрема: стан дистресу (надмірний стрес), втома, безсоння, смуток, гнів, дратівливість, зловживання алкоголем або іншими психоактивними речовинами, хвороби серця, високий тиск, цукровий діабет 2 типу, загальна схильність до захворювань [
Робота лікаря часто супроводжується стресом, адже тут присутня відповідальність за життя та здоров'я людини. Наприклад, від 25 до 75% медичних працівників по всьому світу стикаються з емоційним вигоранням, що залежить від спеціальності лікаря [
Дослідити явище емоційного вигорання серед українських лікарів. Виявити, чи є різниця у наявності емоційного вигорання в залежності від регіону країни. Прослідити, чи однакове ставлення до роботи у лікарів, які мешкають і працюють у різних куточках країни. Дослідити, чи відрізняється прояв емоційного вигорання серед різних лікарських спеціальностей.
Протягом 2018-2019 років, ми провели дослідження, яке дало нам змогу побачити різницю та відповісти на ці запитання. Інструментом дослідження було обрано «Питальник на виявлення синдрому емоційного вигорання» Чабан О.С., 2018. (Прототопи: Питальник К.Маслач, С.Джексон; Питальник В.Бойко; SVF-120, В.Янке, Г. Ердманн; Питальник втрати та надбання персональних ресурсів, Н.Водопьянова, М.Штейн; Q-LS-Q; Оцінки якості життя) [див.додаток]
Було опитано загалом 370 респондентів (лікарі кардіологи та ендокринологи). В опитуванні були охоплені такі регіони: Київ, Дніпро, Запоріжжя, Львів, Одеса та Харків. Стать респондентів лікарів кардіологів та ендокринологів: 85 % жінки. Середній показники з медичного стажу коливаются від 17 до 26 років. Інофрмація по наявності у респондентів синдрому емоційного вигорання до проведення дослідження не встановлена.
Результати обробки даних питальника з градацією від найвищого відсотка до найменшого
«Я задоволений своєю роботою» : Найбільше задоволені роботою в Києві та Одесі, найменше – у Дніпрі.
«Я ніколи не думаю про пацієнтів, по завершенні роботи»: Великий відсоток лікарів, по всіх регіонах, не думають про пацієнтів після завершення роботи.
«Останнім часом я все швидше та більше втомлююсь»: Найбільше та найшвидше втомлюються у Львові, а найменше у Дніпрі.
«Я хотів би, щоб відпустка була більш тривалою»: У Львові більший відсоток лікарів, які хочуть, щоб відпустка була тривалішою, а в Одесі – найменший.
«Я відчуваю певне розчарування у своїй професії»: Найбільше розчаровані у своїй професій лікарі зі Львова та найменше з Одеси.
«Мене влаштовує моя заробітна плата»: Найбільше не влаштовує заробітня плата у Львові та Дніпрі, найменше у Харкові та Одесі.
«Я відчуваю пригнічення та апатію»: Найбільше відчувають апатію та пригніченість лікарі зі Львова, найменше з Одеси.
«Мої захоплення та цікавості за межами роботи стали значно меншими»: Захоплення та цікавості стали меншими поза роботою у лікарів у Дніпрі, та майже не зменшилися в Одесі.
«Мені часто хочеться усамітнитися та відпочити від усіх»: В Одесі та Львові показники найвищі.
«Я відчуваю, що втрачаю задоволення від своєї роботи»: Більшість лікарів мало відчувають, що втрачають задоволення від роботи.
«Часто після роботи відчуваю себе “витисненим лимоном”: Найбільші показники у Львові, найнижчі у Харкові.
«У мене порушений сон»: Найбільші проблеми зі сном відчувають у Львові та Києві, а найменші у Дніпрі.
«В спілкуванні в колективі я відчуваю все більше формальності, зникла теплота та дружні відносини»: Найбільше спілкування у колективі набуло формальності (зменшилася теплота та дружні відносини) у Дніпрі та Львові.
«Думаю, що я надто багато працюю»: Найбільше відчувають, що багато працюють лікарі у Запоріжжі та Львові.
«Якби я повернувся назад, я знову обрав би свою професію»: Найбільший відсоток лікарів, які б повернувшись назад знову обрали б свою професію, у Харкові та Дніпрі.
«Психологічна атмосфера на роботі мене повністю влаштовує»: Психологічна атмосфера на роботі найбільше влаштовує лікарів зі Львова та Запоріжжя.
«Я відчуваю, що моя робота робить мене більш жорстким та черствим»: «Найбільше відчувають, що робота робить їх більш жорстким та черствим у Львові та Києві.
«Я думаю, що на роботі мене більше навантажують, чим у інших»: У Запоріжжі найбільші показники того, що лікарі думають, що їх особисто навантажують більше ніж інших.
«Я завжди детально планую своє майбутнє, в т.ч. відпустку»: «так» у Києві –78 %, у Дніпрі – 77 %, у Запоріжжі – 75 %, у Львові – 70 %, у Харкові – 70 %, в Одесі - 69 %. Найбільше детально планують у Києві та Дніпрі.
«Я щаслива людина»: «так» та «більше так, ніж ні» у Дніпрі – 100 %, у Запоріжжі – 95 %, у Харкові – 95 %, в Одесі – 93 %, у Львові – 91 %, у Києві – 90 %.
Київ | Одеса | Харків | Запоріжжя | Львів | Дніпро | |
---|---|---|---|---|---|---|
1. «Я задоволений своєю роботою» | 91% | 92% | 89% | 87% | 70% | 68% |
2. «Я ніколи не думаю про пацієнтів, по завершенні роботи» | 91% | 85% | 91% | 97% | 78% | 91% |
3. «Останнім часом я все швидше та більше втомлююсь» | 71% | 72% | 70% | 77% | 83% | 67% |
4. «Я хотів би, щоб відпустка була більш тривалою» | 74% | 62% | 74% | 82% | 87% | 84% |
5. «Я відчуваю певне розчарування у своїй професії» | 36% | 13% | 23% | 22% | 61% | 27% |
6. «Мене влаштовує моя заробітна плата» | 96% | 85% | 77% | 95% | 100% | 98% |
7. «Я відчуваю пригнічення та апатію» | 32% | 18% | 28% | 23% | 55% | 20% |
8. «Мої захоплення та цікавості за межами роботи стали значно меншими» | 47% | 37% | 45% | 43% | 50% | 57% |
9. «Мені часто хочеться усамітнитися та відпочити від усіх» | 59% | 66% | 55% | 47% | 64% | 50% |
10. «Я відчуваю, що втрачаю задоволення від своєї роботи» | 40% | 29% | 26% | 33% | 52% | 37% |
11. «Часто після роботи відчуваю себе “витисненим лимоном”» | 63% | 56% | 54% | 67% | 90% | 74% |
12. «У мене порушений сон» | 46% | 28% | 43% | 25% | 55% | 16% |
13. «В спілкуванні в колективі я відчуваю все більше формальності, зникла теплота та дружні відносини» | 39% | 37% | 42% | 33% | 43% | 44% |
14. «Думаю, що я надто багато працюю» | 61% | 50% | 60% | 75% | 74% | 59% |
15. «Якби я повернувся назад, я знову обрав би свою професію» | 74% | 81% | 95% | 85% | 78% | 92% |
16. «Психологічна атмосфера на роботі мене повністю влаштовує» | 65% | 69% | 74% | 75% | 78% | 72% |
17. «Я відчуваю, що моя робота робить мене більш жорстким та черствим» | 50% | 45% | 44% | 28% | 61% | 32% |
18. «Я думаю, що на роботі мене більше навантажують, чим у інших» |
40% | 16% | 30% | 50% | 36% | 31% |
19. «Я завжди детально планую своє майбутнє, в т.ч. відпустку» | 78% | 69% | 70% | 75% | 70% | 77% |
20. «Я щаслива людина» | 90% | 93% | 95% | 95% | 91% | 100% |
«Що для Вас Ваша робота?». Варіанти відповідей
Можливість допомагати людям;
Заробітна платня;
Співчуття, альтруїзм;
Престижність;
Колектив, друзі.
Ми бачимо, що на першому місці - можливість допомагати людям, на другому - заробітна платня. Така картина спостерігається майже по всіх регіонах.
Після проведення опитування серед лікарів ендокринологів, кардіологів та гінекологів по різних регіонах, побачено деякі феномени:
Значна більшість лікарів не задоволені своєю заробітною платою, але в одночас вони задоволені своєю роботою.
Великий відсоток лікарів надто багато працюють, але все одно відчувають себе щасливими людьми.
Більшість лікарів дуже втомлюються, проте майже не відчувають апатію та пригнічення.
У більшості лікарів зменшилася кількість захопленнь та цікавостей поза роботою, але вони все одно не втрачають задоволення від своєї професії.
Більшість лікарів дуже хочуть усамітнитися та відпочити від усіх, але водночас вони би знову обрали б свою професію.
Велика кількість лікарів відчувають себе «вижатим лимоном», проте не розчаровуються у своїй професії.
Співставляючи ці факти, можна уявити українського лікаря певною ідеальною «машиною-роботом», який добровільно приносить себе у жертву, але за це не отримує майже нічого. Жертвенна позиція українського лікаря можливо пояснюється проживанням в певних власних та соціальних міфах, на кшталт: «лише лікар відповідальний за здоров’я пацієнта», «лікар зобов’язаний, в протиріч власним потребам та життєвим запитам, бути завжди надвідповідальним за свою роботу», «лікарська професія – сама престижна» та ін.
Всі ці феномени є тими самими причинами Burn out: відсутність контролю, незрозумілі очікування від роботи, деструктивна атмосфера на робочому місці, надмірне навантаження, відсутність соціальної підтримки, дисбаланс між роботою та життям. Водночас це все викликає нові запитання. Для відповіді на них, потрібно проводити нові дослідження, які допоможуть зрозуміти ці феномени.
The author declare that no competing interests exist.