Cancer is a hard challenge for the patient's family that causes changes in family functioning. In the study analyzed manifestations of family anxiety in families with cancer patients, depending on the stage of the disease and the level of adaptation in families.
Based on informed consent, a psychological examination of 288 families with a cancer patient was conducted, of which 174 patients were women and 114 were men. The respondents were further divided into subgroups depending on the stage of cancer and the level of adaptability of the family system.In the study used the Family Anxiety Questionnaire and the Family Adaptation and Cohesion Scale (FACES-3), a clinical-psychological interview.
Oncology was a powerful stress factor that affected family functioning and potentiated changes in marital relationships, perceptions of family events, attitudes and responsibilities. On the level of family, anxiety influenced the progression of cancer, the adaptability of the family system, the gender of the couple. With continued cancer or relapse, the family responds with increasing family anxiety, guilt and hyper responsibility for the family situation, tension. The progression of cancer in a family member led to increasing manifestations of family anxiety, which expressed in a sense of helplessness, uncontrollability, independence of the situation in the family from their efforts, exaggeration of responsibility for events, failure to fulfil family obligations. Particularly striking was the increased anxiety and guilt in patients' wives. Violations of family adaptability were accompanied by increased family anxiety in all its structural components.
Medical-psychological help for a family of cancer patients is an important part of interventions in oncology practice.
Онкологічне захворювання – це складний виклик для сім'ї пацієнта, що обумовлює зміни у сімейному функціонуванні. У дослідженні проаналізовано прояви сімейної тривоги у родинах з онкологічним пацієнтом в залежності від етапу перебігу хвороби та рівня адаптованості сімейної системи.
На основі інформованої згоди було проведено психологічне обстеження 288 сімей з онкологічним пацієнтом, з яких у 174 родинах хворими були жінки та 114 – чоловіки.Опитуваних додатково розділили на підгрупи в залежності від етапу перебігу онкологічного захворювання та рівня адаптованості сімейної системи. У дослідженні було використано опитувальник «Аналіз сімейної тривоги» та шкалу сімейної адаптації і згуртованості FACES-3, клініко-психологічне інтерв’ю.
Онкологічне захворювання виступало потужним стресовим фактором, який впливав на сімейне функціонування та потенціював зміни у подружніх стосунках, сприйняття сімейних подій, ставлення до своїх ролей та обов’язків. На рівень сімейної тривоги впливали прогресування онкологічного захворювання, адаптованість сімейної системи, стать подружжя. Прогресування онкологічного захворювання у одного з членів родини спричиняло зростання проявів сімейної тривоги, що виражалося у відчутті безпомічності, неконтрольованості, незалежності ситуації у сім¢ї від власних зусиль, перебільшенні відповідальності за події, напруження, непосильності виконання сімейних зобов’язань, які зросли . При продовженні онкологічної хвороби чи її рецидиві родина реагувала зростанням сімейної тривожності, почуття провини та гіпервідповідальності за сімейну ситуацію, напруженості. Особливо виразним було посилення тривожності та провини у дружин пацієнтів. Порушення сімейної адаптованості супроводжувалися підвищенням сімейної тривоги за всіма її структурними складовими.
Медико-психологічна допомога для родини онкологічного пацієнта є невід’ємною складовою інтервенцій в онкологічній практиці.
Онкологічне захворювання – це складний виклик для сім'ї пацієнта, яка часто неготова до вирішення пов’язаних з хворобою проблем. Близькі переживають подібні до пацієнта психологічні реакції – шок, заперечення, агресію, пошук компромісу, депресію та прийняття, вираженість яких та співпадіння у часі із реакціями хворих часто визначають характер сімейних взаємовідносин [
Встановлено високу значимість для родини онкологічного пацієнта наявності загрозливої для життя хвороби, що виражається у дезадаптивних реакціях та психічних розладах [
Погіршення фізичного здоров’я та інтенсивні психоемоційні реакції хворих приводять до збільшення потреби у допомозі та підтримці, що обумовлює зростання напруження у родині при неможливості стабілізувати ситуацію [
Вивчення особливостей психологічного реагування членів родини та змін сімейного функціонування у ситуації онкологічного захворювання є необхідною передумовою для розробки програм психологічної допомоги для сім′ї. Медико-психологічна допомога та підтримка для родини онкохворого реалізується у різних за спрямуванням та змістом заходах, спрямованих на посилення підтримуючого ресурсу сім′ї та профілактики розвитку психічних зрушень.
Метою було проаналізувати прояви сімейної тривоги у родинах з онкологічним пацієнтом в залежності від етапу перебігу хвороби та рівня адаптованості сімейної системи.
На основі інформованої згоди було проведено психологічне обстеження 288 сімей з онкологічним пацієнтом, з яких у 174 родинах хворими були жінки (ГРЖ) та 114 – чоловіки (ГРЧ). Опитуваних додатково розділили на підгрупи в залежності від етапу перебігу онкологічного захворювання (при першому зіткненні з хворобою – 78 жінок та 51 чоловіків, та при прогресуванні онкопатології відповідно 96 та 63 опитуваних) та рівня адаптованості сімейної системи («адаптовані» - 55 родин, «межові» - 127, «дезадаптовані» - 106).
У дослідженні було використано опитувальник «Аналіз сімейної тривоги» (АСТ, Е. Ейдеміллер, В. Юстіцкіс) та шкалу сімейної адаптації і згуртованості FACES-3 (Н. І. Оліфірович, Т. А. Зінкевич-Куземкіна, Т. Ф. Велента), клініко-психологічне інтерв’ю.
Прогресування онкологічного захворювання у одного з членів родини спричиняло зростання проявів сімейної тривоги, що виражалося у відчутті безпомічності, неконтрольованості, незалежності ситуації у сім′ї від власних зусиль (15,5% проти 29,0%), перебільшенні відповідальності за події (18,6% проти 25,6%), напруження, непосильності виконання сімейних зобов’язань, які зросли (21,7% проти 29,6%),
Примітка: П – при первинному зіткненні з захворюванням, В – при прогресуванні хвороби.
Рівень | «Адаптовані» | «Межові» | «Дезадаптовані» | Всі | ||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
П | В | П | В | П | В | П | В | |
Сімейна тривожність | ||||||||
Низький | 41,7 | 19,4 | 21,5 | 3,2 | - | - | 18,6 | 5,0 |
Середній | 58,3 | 74,1 | 66,2 | 71,0 | 70,0 | 57,6 | 65,9 | 66,0 |
Високий | - | 6,5 | 12,3 | 25,8 | 30,0 | 42,4 | 15,5 | 29,0 |
Сімейна провина | ||||||||
Низький | 4,2 | - | 10,8 | - | - | - | 6,2 | - |
Середній | 87,5 | 83,9 | 72,3 | 77,4 | 72,5 | 66,7 | 75,2 | 74,2 |
Високий | 8,3 | 16,1 | 16,9 | 22,6 | 27,5 | 33,3 | 18,6 | 25,8 |
Сімейна напруженість | ||||||||
Низький | 12,5 | 9,7 | 4,6 | 3,2 | - | 3,0 | 4,7 | 4,4 |
Середній | 75,0 | 71,0 | 75,4 | 69,4 | 70,0 | 60,6 | 73,6 | 66,0 |
Високий | 12,5 | 19,3 | 20,0 | 27,4 | 30,0 | 36,4 | 21,7 | 29,6 |
За структурою складові сімейної тривоги залежали від рівня сімейної адаптованості,
Рівень | «Адаптовані» | «Межові» | «Дезадаптовані» | Всі |
---|---|---|---|---|
Сімейна тривожності | ||||
Низький | 29,1 | 12,6 | - | 11,1 |
Середній | 67,3 | 68,5 | 62,3 | 66,0 |
Високий | 3,6 | 18,9 | 37,7 | 22,9 |
Сімейна провина | ||||
Низький | 1,8 | 5,5 | - | 2,8 |
Середній | 85,5 | 74,8 | 68,9 | 74,7 |
Високий | 12,7 | 19,7 | 31,1 | 22,6 |
Сімейна напруженість | ||||
Низький | 10,9 | 3,9 | 1,9 | 4,5 |
Середній | 72,7 | 72,4 | 64,2 | 69,4 |
Високий | 16,4 | 23,6 | 34,0 | 26,0 |
У родинах з онкохворими чоловіками їх дружини виявили вищі показники за складовими сімейної тривожності та провини (28,1% у ГРЧ проти 19,5% у ГРЖ; та відповідно 29,8% проти 17,8%), щодо напруженості дані були подібними (27,2% у ГРЧ та 25,3% у ГРЖ),
Рівень | «Адаптовані» | «Межові» | «Дезадаптовані» | Всі | ||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
ГРЖ | ГРЧ | ГРЖ | ГРЧ | ГРЖ | ГРЧ | ГРЖ | ГРЧ | |
Сімейна тривожності | ||||||||
Низький | 34,2 | 17,6 | 15,8 | 7,8 | - | - | 14,4 | 6,1 |
Середній | 63,2 | 76,5 | 68,4 | 68,7 | 65,0 | 58,7 | 66,1 | 65,8 |
Високий | 2,6 | 5,9 | 15,8 | 23,5 | 35,0 | 41,3 | 19,5 | 28,1 |
Сімейна провина | ||||||||
Низький | 2,6 | - | 6,6 | 3,9 | - | - | 3,4 | 1,8 |
Середній | 89,5 | 76,5 | 77,6 | 70,6 | 73,3 | 63,0 | 78,8 | 68,4 |
Високий | 7,9 | 23,5 | 15,8 | 25,5 | 26,7 | 37,0 | 17,8 | 29,8 |
Сімейна напруженість | ||||||||
Низький | 10,5 | 11,8 | 3,9 | 3,9 | 3,3 | - | 5,2 | 3,5 |
Середній | 73,7 | 70,6 | 72,4 | 72,6 | 63,3 | 65,2 | 69,5 | 69,3 |
Високий | 15,8 | 17,6 | 23,7 | 23,5 | 33,3 | 34,8 | 25,3 | 27,2 |
Онкологічне захворювання виступало потужним стресовим фактором, який впливав на сімейне функціонування та потенціював зміни у подружніх стосунках, сприйняття сімейних подій, ставлення до своїх ролей та обов’язків.
На рівень сімейної тривоги впливали етап перебігу онкологічного захворювання (первинна зустріч, прогресування), адаптованість сімейної системи, а також були наявні відмінності у вираженості її прояву в залежності від статі.
При продовженні онкологічної хвороби чи її рецидиві родина реагувала зростанням сімейної тривожності, почуття провини та гіпервідповідальності за сімейну ситуацію, напруженості, що дестабілізувало міжособистісні відносини. Особливо виразним було посилення тривожності та провини у дружин пацієнтів.
Порушення сімейної адаптованості супроводжувалися підвищенням сімейної тривоги за всіма її структурними складовими.
Медико-психологічна допомога для родин з онкологічним пацієнтом має бути спрямована на сім′ю у всій цілісності її взаємозв’язків, з урахуванням сімейної структури та процесів.
Автори заявляють про відсутність будь-якого конфлікту інтересів.
The author declare that no competing interests exist.