Психосоматична медицина та загальна практика

Психотерапія на межі епох: конфлікт постмодерну і постіндустріального суспільства як новий виклик для Homo sapiens

Олег Чабан — 2026-06-30

Історія людства знає чимало періодів, коли технологічний розвиток випереджав здатність людини осмислити його наслідки. Винайдення друкарського верстата, парової машини, електрики, антибіотиків, комп'ютера або Інтернету незмінно змінювали не лише спосіб життя, а й саме розуміння людиною себе. Проте вперше за всю історію цивілізації людство опинилося перед феноменом, який здатний не просто виконувати фізичну роботу чи автоматизувати обчислення, а вступати з людиною у діалог, демонструвати ознаки емпатійної взаємодії, адаптуватися до її особистості, аналізувати її переживання і навіть створювати враження психологічної підтримки. Надто глибокий і достовірний конструкт суто людського мозку ставить перед людиною великі питання сутності діяльності та взаємодіяльності самої людини.

Особливості психоемоційних та соматичних показників у структурі якості життя студентів-медиків на різних етапах навчання

Анастасія Борецька — 2026-06-30

Актуальність. Психоемоційні порушення та соматичні прояви є поширеною проблемою серед студентів медичних спеціальностей і можуть супроводжуватися зниженням якості життя та порушенням адаптації до навчального процесу.

Мета дослідження. Проаналізувати взаємозв’язок психоемоційних і соматичних проявів із показниками якості життя студентів медичних спеціальностей на різних етапах навчання.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 193 здобувачі вищої освіти Національного медичного університету імені О.О. Богомольця 1–6 курсів навчання віком від 18 до 24 років. Збір даних проводили методом анонімного онлайн-опитування з використанням платформи Google Forms. Для оцінки психоемоційного стану та соматичних проявів застосовували шкалу генералізованої тривоги (GAD-7), шкалу депресії Бека (BDI-II), шкалу соматичних симптомів (SSS-8) та шкалою оцінки рівня якості життя за ред. проф. Чабана О.С. (CQLS). Статистичну обробку результатів проводили із застосуванням методів описової статистики, t-критерію Стьюдента та коефіцієнта рангової кореляції Спірмена.

Результати. Рівень тривожності у досліджуваній вибірці становив від 9,5 ± 4,1 до 11,4 ± 5,0 бала, рівень депресивних проявів — від 19,5 ± 8,3 до 24,2 ± 9,6 бала, соматичних симптомів — від 13,9 ± 5,9 до 17,6 ± 6,1 бала, показники якості життя — від 50,8 ± 15,8 до 59,5 ± 19,0 бала. Статистично значущі міжкурсові відмінності встановлено для окремих показників соматичних симптомів, депресивних проявів, тривожності та якості життя (p < 0,05). Виявлено статистично значущі прямі кореляційні зв’язки між рівнем тривожності, депресивними проявами та соматичними симптомами: GAD-7 ↔ SSS-8 (rₛ = 0,554; p < 0,001), BDI-II ↔ SSS-8 (rₛ = 0,562; p < 0,001), GAD-7 ↔ BDI-II (rₛ = 0,567; p < 0,001). Встановлено статистично значущі зворотні кореляційні зв’язки між показниками якості життя та рівнем тривожності (rₛ = −0,412; p < 0,001), соматичних симптомів (rₛ = −0,444; p < 0,001) і депресивних проявів (rₛ = −0,763; p < 0,001).

Обговорення. Отримані результати свідчать про тісний взаємозв’язок між психоемоційними та соматичними проявами у студентів медичних спеціальностей. Вищі показники тривожності та депресивної симптоматики асоціювалися зі збільшенням соматичного навантаження та зниженням якості життя. Найбільш виражений вплив на показники якості життя мали депресивні прояви.

Висновки. Отримані результати підтверджують взаємопов’язаний характер психоемоційних і соматичних проявів у студентів медичних спеціальностей. Найбільш виражений вплив на показники якості життя мали депресивні прояви. Виявлені особливості обґрунтовують доцільність раннього психодіагностичного скринінгу та впровадження програм медико-психологічного супроводу студентів медичних спеціальностей.

Ключові слова: студенти медичних спеціальностей, психоемоційний стан, тривожність, депресивні прояви, соматичні симптоми, якість життя.

Алекситимія та порушення інтероцептивного усвідомлення у пацієнтів з нервовою анорексією

Марія Дощук — 2026-06-30

Актуальність. Нервова анорексія (НА) залишається однією з найбільш складних та небезпечних проблем сучасної клінічної психології та психіатрії. Останніми десятиліттями спостерігається стійка тенденція до зростання поширеності цього розладу, особливо серед осіб підліткового та юнацького віку. Хвороба характеризується не лише найвищим рівнем летальності серед усіх психічних розладів, а й призводить до глибокої соціальної дезадаптації пацієнтів: руйнування міжособистісних зв'язків, неможливості професійної реалізації та катастрофічного зниження якості життя. Традиційні методи терапії часто фокусуються на поведінкових проявах, ігноруючи фундаментальні механізми емоційної та тілесної дезрегуляції, що призводить до високого ризику рецидивів.

Мета. Вдосконалити діагностику та психокорекцію осіб із нервовою анорексією шляхом теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження ролі алекситимії та інтероцептивних порушень у патогенезі даного розладу.

Матеріали та методи. Обстежено 84 особи (30 – основна група з симптомами НА, 54 – контрольна група). Використано комплекс методик: TAS-20, MAIA-2, EAT-26, SCOFF, HADS та CQLS. Статистична обробка проведена з використанням U-критерію Манна-Вітні та кореляційного аналізу Спірмена.

Результати та обговорення. Виявлено клінічно значущий рівень алекситимії в основній групі (68,42±9,80). Встановлено феномен «інтероцептивного розриву»: при збереженій здатності помічати тілесні сигнали пацієнти демонструють критично низьку довіру до тіла (1,1). Алекситимія виступає медіатором, що пов’язує тривогу з патологічними харчовими установками (r=0,54) та зниженням якості життя (r=−0,68).

Висновки. Доведено необхідність зміщення фокусу з контролю ваги на відновлення інтероцептивної довіри та емоційної менталізації.

Ключові слова: нервова анорексія (НА), алекситимія, інтероцепція, якість життя, харчова поведінка.

Уніфікований клінічний протокол «Гостра реакція на стрес. Посттравматичний стресовий розлад. Порушення адаптації» як основа практичної підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю «Психіатрія» щодо надання медичної допомоги особам з тривожно-фобічними розладами

Вікторія Огоренко — 2026-06-30

Актуальність. В умовах воєнного стану в Україні спостерігається зростання поширеності тривожно-фобічних розладів, що зумовлює необхідність якісної підготовки лікарів-психіатрів до надання первинної та спеціалізованої медичної допомоги. Важливим компонентом такої підготовки є опанування Уніфікованого клінічного протоколу «Гостра реакція на стрес. Посттравматичний стресовий розлад. Порушення адаптації» із застосуванням сучасних практико-орієнтованих методів навчання.

Методи. У дослідженні взяли участь 19 лікарів-інтернів за спеціальністю «Психіатрія», які проходили освітню частину інтернатури на кафедрі психіатрії, наркології і медичної психології Дніпровського державного медичного університету. Для опанування положень Уніфікованого клінічного протоколу використовувався кейс-метод, що передбачав аналіз клінічних ситуацій та відпрацювання алгоритмів надання першої психологічної допомоги й психотерапевтичних інтервенцій.

Результати. Розроблено та впроваджено схему опанування Протоколу на основі кейс-методу. Для формування навичок першої психологічної допомоги (ППД) використовувалися кейси кризових ситуацій «Панічна атака», «Істерика» та «Страх». Для відпрацювання психотерапевтичних інтервенцій застосовувалися техніки травмофокусованої когнітивно-поведінкової терапії (ТФ-КПТ) «Вертикальний спуск» та «Доведення до абсурду». Використання кейсів сприяло розвитку клінічного мислення, навичок прийняття рішень та практичному засвоєнню алгоритмів надання допомоги пацієнтам із тривожно-фобічними розладами.

Обговорення. Кейс-метод дозволив моделювати різноманітні клінічні ситуації та забезпечив інтеграцію теоретичних знань із практичними навичками. Використання кейсів у процесі підготовки лікарів-інтернів сприяло ефективному засвоєнню алгоритмів ППД та психотерапевтичних технік, спрямованих на корекцію дисфункціональних переконань і катастрофічних думок, що лежать в основі тривожно-фобічних розладів.

Висновки. Використання кейс-методу для опанування Уніфікованого клінічного протоколу «Гостра реакція на стрес. Посттравматичний стресовий розлад. Порушення адаптації» є ефективним інструментом практичної підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю «Психіатрія». Запропонований підхід забезпечує формування навичок надання першої психологічної та спеціалізованої психотерапевтичної допомоги особам із тривожно-фобічними розладами та може бути рекомендований до впровадження у післядипломну медичну освіту.

Ключові слова: тривожно-фобічні розлади, лікарі-інтерни, психіатрія, кейс-метод, перша психологічна допомога, травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія, клінічний протокол.

Психопатологічні особливості поведінкового реагування крізь призму віддалених психіатричних наслідків тромбектомії тромботичної оклюзії після механічної тромбектомії: аналіз проявів агресії та ворожості

Андрій Регуш — 2026-06-30

Мета. Встановити віддаленні психіатричні наслідки тромбектомії тромботичної оклюзії у сфері поведінкового реагування.

Матеріали та методи. У 2022-2025 рр. було проведено проспективне дослідження 129 пацієнтів Центру рентгенендоваскулярної нейрохірургії КНП «Київська міська клінічна лікарня №1» (м. Київ, Україна) та відділення рентгенендоваскулярної нейрохірургії Державної установи «Головний медичний клінічний центр МВС України» (м. Київ, Україна). Середній вік учасників дослідження становив 68,4±11,4 року. Оцінка вираженості психіатричних наслідків було проведено в віддаленому післяопераційному періоді – на 30-35 день після тромбектомії. Для реалізації мети дослідження було використано комплекс методів: анамнестичний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний та статистичний. Психодіагностичний метод був реалізований шляхом застосування Методики діагностики показників та форм агресії А. Басса – А. Дарки (Buss-Durkee Hostility Inventory, BDHI, за О. К. Осницьким).

Результати. Встановлено домінування показників роздратування (8,3±1,5) та вербальної агресії (8,2±1,5) при збереженні фізичної агресії (5,5±1,3) у межах норми. Індекс ворожості (10,9±1,8) суттєво перевищував порогові значення за рахунок високої підозрілості (6,0±1,3) та образи (4,9±1,3). Виявлено високі рівні почуття провини (7,1±1,3) та непрямої агресії (6,9±1,3). Сформований «дисфорично-ворожий профіль» свідчить про зміщення елімінації афекту у вербальну площину внаслідок органічного ураження та вираженої церебрастенії після тромбектомії.

Висновки. Сформований «дисфорично-ворожий профіль» характеризується переважанням внутрішнього психоемоційного конфлікту та вербальної агресії над фізичною. Висока ворожість, підозрілість та почуття провини зумовлені органічним ураженням мозку й церебрастенією. Такі прояви виступають формою протесту проти втрати автономії, що суттєво обмежує реабілітаційний потенціал і мотивацію хворих до подальшого одужання.

Ключові слова: ішемічний інсульт, механічна тромбектомія, психіатрія, депресія, тривога.

УДК 616.89-008.45/.47:616.831-005.1-089.87]-036.8-085.851