Негативний зв’язок посттравматичної симптоматики із задоволеністю життям у військовослужбовців після бойового поранення

Анотація

Вступ. Бойові фізичні поранення є актуальною проблемою в сфері громадського здоровʼя, оскільки можуть супроводжуватися порушеннями не лише соматичного профілю, а й розвитком стрес-асоційованих психічних розладів, зокрема посттравматичного стресового розладу (ПТСР). ПТСР значною мірою ускладнює процес медико-психологічної реабілітації військовослужбовців, а також може призводити до порушень у різних сферах життєвого функціонування, що повʼязане зі зниженням задоволеності життям постраждалих.

Мета. Здійснити оцінку поширеності посттравматичної симптоматики та рівня задоволеності життям військовослужбовців з фізичною травмою, а також дослідити вираженість кореляційного зв’язку між досліджуваними характеристиками.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 135 військовослужбовців Національної гвардії України (n=135), які отримали фізичне поранення внаслідок перебування в зоні бойових дій. Оцінка вираженості симптомів ПТСР здійснювалася з використанням PTSD Checklist for DSM‑5 (PCL‑5). Оцінка задоволеності життям здійснювалася з використанням The Satisfaction with Life Scale (SWLS). Статистична обробка даних здійснювалася з використанням мови програмування R, в програмному середовищі RStudio. Застосовано методи описової статистики, а також коефіцієнт рангової кореляції Спірмена та поправку Холма для множинних порівнянь (p<0,05).

Результати. Медіана загального бала PCL-5 серед досліджуваної категорії становила 49 балів. Порогового значення (≥31 бала) досягли або перевищили 97 (71,9%) учасників дослідження. Аналіз відповідей досліджуваних за шкалою SWLS продемонстрував, що медіана досліджуваної групи становила 19 балів. Встановлено помірні негативні статистично значущі кореляційні зв’язки між загальним балом PCL-5 та загальним балом SWLS (rₛ = -0,60; p<0,001); між загальним балом SWLS та всіма кластерами PCL-5 (rₛ від -0,43 до -0,61; p<0,001); Між усіма пунктами SWLS та кластерами симптомів PCL-5 (rₛ від -0,31 до -0,61; p<0,001). 

Висновки. Результати дослідження підтверджують значну поширеність посттравматичної симптоматики серед українських військовослужбовців, які мають бойове поранення. Було встановлено статистично значущу помірну негативну кореляцію між загальними балами за PCL-5 та загальним балом SWLS. Також встановлено помірні негативні статистично значущі кореляції між загальним балом SWLS та всіма кластерами PCL-5; між усіма кластерами симптомів PCL-5 та пунктами шкали SWLS. Отримані результати обґрунтовують необхідність удосконалення реабілітаційних заходів поранених військовослужбовців, зокрема інтеграції в процес відновлення програм, спрямованих на покращення соціального та професійного функціонування постраждалих.

Ключові слова: громадське здоров’я, військовослужбовці, посттравматичний стресовий розлад, задоволеність життям, пов’язані з війною травми.

УДК 614.2:616.891-056.265-057.36:316.728-022.326.5

Вступ

Поєднані фізичні та психічні наслідки участі в бойових діях серед українських військовослужбовців є актуальною проблемою системи громадського здоров’я України, оскільки їхній вплив виходить за межі клінічного стану та поширюється на повсякденне функціонування та якість життя постраждалих осіб . Одним із найбільш поширених психічних розладів, що виникає внаслідок участі в бойових діях або отриманого бойового поранення, є посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) .

ПТСР характеризується наявністю симптомів інтрузії, симптомів уникнення, симптомів негативних змін у когніціях та настрої, а також симптомів збудливості та реактивності .

У попередніх наукових дослідженнях досліджено звʼязок між видом індексної травми та вираженістю симптомів ПТСР. Встановлено, що найбільший психопатогенний потенціал мають наступні події: участь у бойових діях, бойові поранення та сексуальне насильство

У своєму дослідженні Koren et al. виявив, що у поранених військовослужбовців ризик виникнення ПТСР був значно вищим порівняно з когортою військовослужбовців без поранення. Серед учасників дослідження, діагностичні критерії ПТСР мали 16,7% поранених військовослужбовців проти 2,5% непоранених. Ба більше, серед досліджуваних з бойовим пораненням показники тривожних та депресивних станів були також вищими у порівнянні з непораненими військовослужбовцями .

MacGregor et al. здійснив дослідження, метою якого було виявлення наслідків бойових та небойових поранень для психічного стану респондентів. Учасниками дослідження стали 1 968 осіб, з яких 831 отримали бойову фізичну травму, тоді як 1 137 учасників були з небойовими травмами. За результатами даного дослідження встановлено, що досліджувані з бойовим пораненням демонстрували значно вищі показники поширеності симптомів ПТСР, тривоги, депресії та вищий рівень вживання психоактивних речовин .

Упродовж 2023-2024 років, серед 590 діючих військовослужбовців Збройних Сил України, які перебували на лікуванні після поранення або проходили реабілітацію, у 45,9% виявлено симптоми ПТСР та у 34,4% виявлено симптоми депресії. Серед військовослужбовців із ПТСР коморбідну депресію виявлено у 45% Ці результати свідчать про значну поширеності посттравматичної симптоматики серед військовослужбовців, що має вплив на повсякденне життя та соціальне функціонування військовослужбовців .

Прояви ПТСР супроводжуються порушеннями у сфері поведінкового, особистісного, соціального та професійного функціонування, що може знизити якість життя військовослужбовців .

Всесвітня організація охорони здоров’я визначає якість життя як сприйняття людиною власного життєвого становища в контексті культурних особливостей та системи цінностей, у межах яких вона живе, а також її життєвих цілей, очікуваннями, стандартами та інтересами .

Якість життя є багатовимірною конструкцією, що включає стан фізичного та психічного здоров’я, соціальну взаємодію, а також вплив навколишнього середовища. Якість життя окремого індивіда є важливим показником для вітчизняної системи громадського здоров’я, оскільки дає змогу оцінити загальний стан функціонування людини, визначити характер впливу порушень на різні сфери життя, а також визначити ефективність роботи системи охорони здоров’я. Оцінювання якості життя у процесі комплексного медико-психологічного та соціального відновлення осіб із психічними розладами дає змогу не лише визначити динаміку психопатологічної симптоматики, а й оцінити зміни у повсякденному функціонуванні та адаптації до цивільних умов

Показником індивідуального благополуччя є задоволеність життям, що відображає загальну когнітивну оцінку людиною власного життя відповідно до її індивідуальних стандартів, очікувань і життєвих цілей .

Результати сучасних досліджень засвідчили, що вираженість посттравматичної симптоматики пов’язана зі зниженням рівня задоволеності життям Водночас, особливості зв’язку між посттравматичною симптоматикою та задоволеністю життям серед українських військовослужбовців, які зазнали бойових поранень, залишаються недостатньо вивченими, що зумовлює актуальність цього дослідження з позиції громадського здоров’я .

Мета

Здійснити оцінку поширеності посттравматичної симптоматики та рівня задоволеності життям військовослужбовців з фізичною травмою, а також дослідити вираженість кореляційного зв’язку між досліджуваними характеристиками.

Методи та матеріали

Здійснено обсерваційне поперечне клініко-соціальне дослідження серед військовослужбовців Національної гвардії України. До досліджуваної вибірки увійшли 135 військовослужбовців (n=135) чоловічої статі, віком від 18 до 60 років, які зазнали фізичного поранення різного ступеня тяжкості протягом участі в бойових діях. Збір даних здійснювався упродовж 2025 року на базі Медичного центру психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», в якому військовослужбовці проходили лікування та медико-психологічну реабілітацію.

Критеріями включення до дослідження були наступні показники: факт отримання фізичної травми в бойових умовах після початку повномасштабного вторгнення РФ, проходження лікування та медико-психологічної реабілітації у зазначеному закладі охорони здоровʼя, стабільний соматичний та психічний стан.

Критеріями виключення були наступні показники: відсутність діючого статусу військовослужбовця, нестабільний фізичний або психічний стан, відсутність бойового фізичного поранення, відмова від участі у дослідженні.

Пропущених відповідей на пункти PCL-5 та SWLS не виявлено; до статистичного аналізу включено всіх 135 учасників дослідження.

Обсяг досліджуваної вибірки розраховано на етапі планування дисертаційного дослідження відповідно до поставленої теми, мети та завдань.

Важливо зазначити, що вид фізичного ушкодження, ступінь його тяжкості та локалізація не розглядалися як окремі досліджувані характеристики, а отже не були включені до статистичного аналізу.

Протягом дослідження застосовано скринінговий інструментарій для оцінювання ПТСР PTSD Checklist for DSM5 (PCL5) та шкалу задоволеності життям Satisfaction With Life Scale (SWLS) .

PCL-5 складається з 20 пунктів, об’єднаних у 4 кластери симптомів ПТСР, та призначений для оцінки їх вираженості серед досліджуваних. PCL-5 містить такі кластери: симптоми інтрузії; симптоми уникнення; симптоми негативних змін у когніціях і настрої; симптоми збудливості та реактивності .

SWLS складається з 5 пунктів, призначених для когнітивної оцінки респондентами власної задоволеності життям. Результати SWLS розраховуються шляхом підсумовування балів за всіма пунктами. Можливе значення сумарного показника становить від 5 до 35 балів .

Сумарний показник SWLS інтерпретують відповідно до запропонованих розробником категорій: 30–35 балів – дуже високий рівень задоволеності життям; 25-29 балів – високий рівень задоволеності життям; 20–24 бали – середній рівень задоволеності життям; 15–19 балів – дещо нижчий за середній рівень задоволеності життям; 10–14 балів – незадоволеність життям; 5–9 балів – виражена незадоволеність життям .

Статистичну обробку даних здійснено з використанням мови програмування R за ліцензією GNU General Public License у середовищі RStudio (version 2026.7.1.147.6). Нормальність розподілу кількісних показників оцінено з використанням критерію Шапіро-Вілка. Для обробки та узагальнення даних застосовували пакет dplyr (version 1.2.1), а для проведення кореляційного аналізу і коригування рівня статистичної значущості – функції базового пакета stats (Version 4.6.1). Для описової статистики обраховано медіани, мінімальне та максимальне значення. Зв’язки результатами PCL-5 та SWLS визначали за допомогою коефіцієнта рангової кореляції Спірмена. Для корекції рівня статистичної значущості при множинних порівняннях застосовували поправку Холма. Статистично значущими вважали результати за скоригованого значення p<0,05.

Для мовного редагування та покращення читабельності тексту використано інструмент штучного інтелекту ChatGPT. Концепція, дизайн дослідження, методологія та інтерпретація результатів належать авторам.

Результати

За результатами критерію Шапіро-Вілка, розподіли загального бала PCL-5 (W = 0,953; p<0,001), балів усіх кластерів PCL-5 (p <0,001) та загального бала SWLS (W = 0,972; p = 0,007) статистично значуще відрізнялися від нормального.

Аналіз відповідей досліджуваних виявив високу частку поширеність посттравматичної симптоматики серед досліджуваної вибірки відповідно до результатів PCL-5. Порогового значення (≥31 бал) не досягли 38 (28,1%) учасників, 97 (71,9%) досягли або перевищили порогове значення. Описові характеристики загального бала та кластерів PCL-5 наведено в таблиці 1.

Table 1. Описові характеристики посттравматичної симптоматики учасників досліджуваної вибірки

Показник	Медіана , бали	Мінімум , бали	Максимум , бали
Загальний бал PCL-5	49	0	80
Симптоми інтрузії	14	0	20
Симптоми уникнення	4	0	8
Симптоми негативних змін у когніціях та настрої	16	0	28
Симптоми збудливості та реактивності	15	0	24

Аналіз відповідей досліджуваних за шкалою SWLS продемонстрував, що загальногрупова медіана досліджуваної групи становила 19 балів та відповідала дещо нижчій за середній рівень задоволеності життям; мінімальне значення – 5 балів, максимальне – 35 балів.

За результатами розподілу показників SWLS виявлено, що виражену незадоволеність життям мали 14 (10,4%) учасників дослідження; 33 (24,4%) – незадоволеність життям; 21 (15,6%) – дещо нижчий за середній рівень задоволеності життям; 33 (24,4%) – середній рівень задоволеності життям; 22 (16,3%) – високий рівень задоволеності життям; 12 (8,9%) – дуже високий рівень задоволеності життям. Отже, у 68 (50,4%) учасників дослідження виявлено показники задоволеності життям нижче за середній рівень.

Упродовж статистичного аналізу між загальним балом PCL-5 та загальним балом SWLS виявлено помірний негативний статистично значущий кореляційний зв’язок (rₛ = -0,60; p<0,001).

Також виявлено помірні негативні статистично значущі кореляційні звʼязки між усіма кластерами PCL-5 та загальним балом SWLS. Найбільш виражену силу зв’язку встановлено для кластера симптомів негативних змін у когніціях та настрої (rₛ = -0,61; p<0,001) та кластера симптомів збудливості та реактивності (rₛ = -0,59; p<0,001). Менш виражену силу зв’язку встановлено для кластера симптомів інтрузії (rₛ = -0,46; p<0,001) та симптомів уникнення (rₛ = -0,43; p<0,001).

Також між усіма кластерами симптомів PCL-5 та всіма пунктами SWLS встановлено негативні помірні статистично значущі кореляційні звʼязки (rₛ від -0,31 до -0,61; p<0,001), представлені на рисунку 1.

Figure 1. Кореляційні звʼязки між кластерами PCL-5 та пунктами SWLS для всіх представлених кореляцій скориговане значення p<0,001; застосовано поправку Холма.

Обговорення

Виражена посттравматична симптоматика серед українських військовослужбовців із фізичною травмою узгоджується з результатами попередніх досліджень щодо значної поширеності клінічно значущих симптомів ПТСР серед українських військовослужбовців . Крім того, отримані результати підтверджують ймовірний психопатогенний потенціал бойового поранення щодо появи посттравматичної симптоматики .

Відмінності у вираженості симптомів свідчать про особливості психосоціального профілю постраждалих із посттравматичною симптоматикою, що може мати значення для повсякденного функціонування українських військовослужбовців . Наприклад, висока представленість симптомів інтрузії асоціюється з порушеннями соціального функціонування, а також може прогнозувати соціальну дисфункцію протягом тривалого періоду . Інтрузії також асоціюються з погіршенням стану здоровʼя людини, оскільки можуть провокувати розвиток тривожно-депресивних станів та зниженням ментального, когнітивного та психосоціального функціонування . Крім того, інтрузії можуть ускладнювати професійну реінтеграцію військовослужбовців, оскільки ці симптоми повʼязані зі зниженням якості робочої памʼяті. Зниження робочої пам’яті відбувається через додавання в поточний контекст нерелевантних до поточних завдань спогадів та емоцій, створюючи внутрішній інформаційний шум та заважаючи виконувати актуальну діяльність .

Підвищені показники симптомів збудливості та реактивності, а також негативних змін у когніціях та настрої можуть виступати у ролі стійких предикторів психосоціальної інвалідизації, зокрема в сферах міжособистісних стосунків, життєвої активності та соціальної залученості . Крім того, симптоми негативних змін у когніціях та настрої пов’язують з «глобальним функціональним порушенням», що, у разі його виникнення, також здатне значно обмежити якість життя українських військовослужбовців .

Негативні звʼязки між кластерами симптомів ПТСР та задоволеністю життям можуть відображати функціональний вплив ПТСР на сприйняття людиною власної особи, життєвого становища та зовнішнього середовища. Зниження задоволеності життям може корелювати з основними функціями життя людини, зокрема з зниженням інтересу та мотивації до звичних видів діяльності, порушенням здатності задовольняти власні потреби, переживати позитивні емоції тощо .

Також симптоми ПТСР можуть призводити до шкідливих для психічного та фізичного здоровʼя звичок як засобів подолання стресу, зокрема до проблемного вживання психоактивних речовин та інших видів дезадаптивних поведінкових стратегій, що також прямо та опосередковано знижують якість життя людини, а отже і задоволеність життям .

Висновки

Проведене дослідження дало змогу оцінити поширеність посттравматичної симптоматики серед поранених військовослужбовців, їхній рівень задоволеності життям та встановити кореляційні звʼязки між досліджуваними характеристиками. На підставі цього сформовано такі висновки:

1. Серед військовослужбовців із бойовим пораненням виявлено високу вираженість посттравматичної симптоматики (медіана загального балу PCL-5 становить 49 балів). Отримані показники вказують на значні потреби цієї категорії населення у спрямуванні ресурсів психічного здоров’я для своєчасного виявлення захворювання та надання всебічної медико-психологічної реабілітаційної допомоги.
2. Медіана SWLS становить 19 балів. Виявлені показники відображають дещо нижчий за середній рівень задоволеності життям та демонструють необхідність інтеграції в реабілітаційні заходи програм, спрямованих на покращення соціальної та професійної адаптації поранених військовослужбовців.
3. Встановлено статистично значущий негативний кореляційний зв’язок між загальними балами PCL-5 і SWLS (rₛ = -0,60; p<0,001). Також негативні кореляційні зв’язки із загальним балом SWLS виявлено для всіх кластерів PCL-5: (від rₛ = -0,43 до -0,61; p<0,001).
4. Крім того, негативні статистично значущі кореляційні зв’язки виявлено між усіма кластерами PCL-5 та пунктами SWLS (rₛ від -0,31 до -0,61; p<0,001). Отримані результати свідчать, що більша вираженість посттравматичної симптоматики пов’язана з нижчим рівнем задоволеності життям, що обґрунтовує доцільність комплексного підходу до медико-психологічної реабілітації.

Обмеження дослідження та перспективи подальших досліджень. Застосування кореляційного аналізу не дозволяє встановити причинно-наслідкові зв’язки між посттравматичною симптоматикою та задоволеністю життям. Також учасників опитано в межах 1 закладу охорони здоровʼя, що обмежує можливість встановлення висновків щодо загального поширення посттравматичної симптоматики серед українських військовослужбовців, а також встановити загальні взаємозв’язки між симптомами ПТСР та задоволеністю життя.

Перспективним є застосування регресійного аналізу із залученням більших вибірок, застосуванням клінічного інтерв’ю, врахуванням виду і тяжкості поранення та періоду реабілітації.