Психічне здоров'я батьків дітей із розладами аутистичного спектра: клініко-психопатологічний та психодіагностичний аналіз

Анотація

Розлади аутистичного спектра (РАС) є актуальною медико-соціальною проблемою в сучасному світі. За даними світових епідеміологічних досліджень, середня поширеність РАС у дитячому віці становить близько 1 % дитячої популяції. В Україні також відзначається зростання поширеності РАС, що зумовлює необхідність вивчення не лише клінічних проявів у дітей, але й психічного здоров’я членів їх родин, так як батьки які виховують дитину з розладом аутистичного спектру демонструють підвищений рівень батьківського стресу [1-5]. Результати багаторівневого модельного аналізу показали, що батьки дітей з РАС відчувають стабільно вищий рівень батьківського стресу протягом раннього розвитку дитини порівняно з батьками дітей, які не мають проблем з розвитком [4]. Окрім того, РАС стосується прогнозованого батьківського стресу на додаток до інших факторів батьківського стресу [3]. Попередні дослідження психоемоційного стану батьків, які виховують дітей з тяжкими захворюваннями показали, що їм були притаманні знижений фон настрою (у 97,6% випадків), пригніченість (у 66,2 %), почуття суму й туги (у 73,5 %), тривога, постійне внутрішнє напруження з неможливістю розслабитись (у 67,4 %), стани розгубленості (у 36,3 %), страхи та побоювання, позв’язані з прогнозом стану дитини (у 87,3 %), відчуття небезпеки та краху (у 69,8 %) [2].

Мета

На основі комплексної оцінки стану психічного здоров’я батьків, які виховують дітей із розладами аутистичного спектра, визначити провідні психопатологічні прояви та основні цілі подальшої психотерапевтичної допомоги.

Матеріали та методи

До участі в дослідженні було залучено 100 осіб, які виховують дітей із розладами аутистичного спектра, з них 50 матерів та 50 батьків. Усі респонденти надали добровільну інформовану згоду на участь у дослідженні.

Для оцінки психоемоційного стану були застосовані клініко-психопатологічний, клініко-анамнестичний та психодіагностичний методи. Психодіагностичне обстеження проведене з використанням Госпітальної шкали тривоги та депресії HADS. Додатково здійснено аналіз соціально-демографічних характеристик вибірки, а саме: рівня освіти батьків, віку дітей та тривалості часу від моменту встановлення діагнозу РАС.

Результати

За рівнем освіти серед респондентів переважали особи з вищою освітою-45 осіб; незакінчену вищу освіту мали 30 осіб, середньо-спеціальну-21 особа, середню-4 особи. Даний розподіл свідчить про переважання у вибірці батьків із високим освітнім рівнем, що може бути пов’язано з більшою обізнаністю щодо особливостей розвитку дитини та активнішою участю у діагностичному й реабілітаційному процесах.

За віком найбільшу частку становили діти 3-6 років-42 особи та 7-10 років-38 осіб. Дітей віком 11-14 років було 12 осіб, до 3 років-4 особи, 15-17 років-4 особи. Отже, переважна більшість дітей перебувала у дошкільному та молодшому шкільному віці, що відповідає періоду активного виявлення симптоматики РАС, інтенсивного психолого-корекційного втручання та підвищеного емоційного навантаження на сім’ю.

Відповідно до тривалості часу від моменту встановлення діагнозу РАС до проведення дослідження встановлено, що у 33 дітей діагноз було встановлено 2-4 роки тому, у 31 дитини-менше ніж 1 рік тому, у 26 дітей-1 рік тому, у 10 дітей-10 років і більше тому. Це свідчить, що більшість осіб перебували на етапі ранньої або середньотривалої адаптації до діагнозу РАС.

Згідно психодіагностичного обстеження встановлено переважання тривожної симптоматики серед батьків дітей із РАС. Середній показник тривоги за шкалою HADS-А становив 8,33 ± 4,44 бала, що відповідає субклінічному рівню тривожних проявів. Середній показник депресії за шкалою HADS-D становив 6,79 ± 4,18 бала, що перебуває в межах нормативних значень, однак наближається до порогового рівня клінічної значущості.

Категоріальний аналіз показників тривоги за шкалою HADS-A продемонстрував, що відсутність ознак тривожного розладу спостерігалася у 36,5 % респондентів. Субклінічно виражена тривожність була виявлена у 34,6 % обстежених, тоді як клінічно значущі тривожні прояви реєструвалися у 28,9 % випадків. Таким чином, загалом у 63,5 % респондентів встановлено субклінічні або клінічно виражені тривожні прояви, що свідчить про високу поширеність тривожної симптоматики серед батьків дітей із розладами аутистичного спектра та вказує на необхідність своєчасних психопрофілактичних і психотерапевтичних заходів. В ході дослідження було виявлено що, тривожна симптоматика у матерів (середній показник тривоги за шкалою HADS-A становив 8,04±3,87 бала) характеризувалася стійким занепокоєнням щодо психічного розвитку, соціальної адаптації та майбутнього дитини. Провідними клінічними проявами були внутрішнє напруження, труднощі розслаблення, очікування несприятливих подій, підвищена чутливість до стресових факторів та схильність до фіксації на проблемах, пов'язаних із вихованням дитини. У батьків тривожні прояви були менш інтенсивними та переважно не досягали клінічно значущого рівня (середній показник тривоги за шкалою HADS-A-5,88±3,43 бала), клінічна картина характеризувалася помірним внутрішнім напруженням, періодичними переживаннями щодо матеріального забезпечення сім'ї, ефективності лікувально-реабілітаційних заходів та перспектив соціальної інтеграції дитини. Виявлені відмінності були статистично значущими (p=0,042), що свідчить про достовірно вищий рівень тривожних проявів серед матерів дітей із РАС.

Аналіз показників депресії за шкалою HADS-D продемонстрував, що 54,9 % респондентів не мали симптомів депресивного розладу, субклінічні депресивні прояви були виявлені у 27,5 % досліджуваних, а клінічно виражені депресивні порушення-у 17,6 % випадків.

Середній показник депресії за шкалою HADS-D також був вищим у матерів (8,00±4,78 бала) порівняно з батьками (6,28±3,36 бала), однак зазначені відмінності не досягли статистичної значущості (p=0,148). У жінок депресивна симптоматика характеризувалася переважанням зниженого емоційного фону, відчуття психічного виснаження, зменшенням здатності отримувати задоволення від звичних видів діяльності, песимістичною оцінкою перспектив та почуттям безпорадності щодо впливу на перебіг захворювання дитини. В той час у чоловіків депресивні прояви мали менш виражений характер та здебільшого не виходили за межі нормативного рівня. Клінічна картина частіше була представлена астенічними симптомами у вигляді швидкої психічної втомлюваності, зниження працездатності, обмеження кола інтересів та зменшення емоційної залученості.

Висновки

1. Проведене дослідження психічного здоров’я батьків, які виховують дітей із розладами аутистичного спектра, засвідчило високу поширеність емоційних порушень у даного контингенту. Встановлено, що психоемоційний стан батьків характеризується переважанням тривожної симптоматики над депресивною.
2. За результатами Госпітальної шкали тривоги та депресії (HADS) виявлено, що субклінічні або клінічно виражені тривожні прояви спостерігалися у 63,5 % респондентів, тоді як депресивні порушення різного ступеня вираженості були притаманні 45,1 % обстежених. Це свідчить про значний рівень психологічного дистресу серед батьків дітей із РАС та високий ризик розвитку афективних і стрес-асоційованих розладів.
3. Клініко-психопатологічна структура психоемоційних порушень характеризувалася домінуванням тривожного радикалу, що проявлявся постійним занепокоєнням щодо майбутнього дитини, внутрішнім напруженням, психічною виснажуваністю, порушеннями сну, труднощами емоційної саморегуляції та зниженням стресостійкості. Депресивна симптоматика переважно мала субклінічний характер.
4. Порівняльний аналіз показників HADS продемонстрував наявність гендерних особливостей психоемоційного реагування. У жінок рівень тривоги був достовірно вищим порівняно з чоловіками (HADS-A: 8,04±3,87 бала проти 5,88±3,43 бала; p=0,042), що свідчить про більшу схильність матерів дітей із РАС до формування тривожних розладів. Водночас середні показники депресії також були вищими у жінок (8,00±4,78 бала проти 6,28±3,36 бала), однак статистично значущих відмінностей між групами не встановлено (p=0,148).
5. Виявлені особливості психічного здоров’я батьків дітей із розладами аутистичного спектра обґрунтовують необхідність розробки та впровадження комплексної системи медико-психологічного супроводу, що включатиме ранню психодіагностику тривожних і депресивних порушень, психоосвітні заходи, індивідуальну та сімейну психотерапію, а також програми профілактики батьківського вигорання.