Анотація
У сучасних умовах тривалого стресу війни в Україні серед питань, які розглядаються медичною психологією, особливу роль здобуває вивчення механізмів психологічного захисту та подолання. Відомо, що тривала дестабілізуюча дія соціально-фруструючих факторів формує напруженість адаптивних механізмів і парціальну дезадаптацію, а при малоефективному або неадекватному психологічному захисті - тотальну психічну дезадаптацію. Теоретичні основи проблеми що стрес-подолаючої (копінг) поведінки почали розроблятися не дуже давно, в останнє десятиліття ХХ століття, однак на теперішній час вже не викликає сумнівів, що копінг-стратегії є одним з найважливіших механізмів захисту від стресорів, які представляють безпосередню погрозу для особистості. З огляду на роль копінг-поведінки в процесі психологічної адаптації та формуванні поведінкових форм реагування, а також важливість контролю над проявами ворожості у співробітників правоохоронних органів, авторові представляється необхідним розглянути взаємозв'язки даних феноменів і оцінити їх гендерну специфіку.
УДК: 159.942.5+616.89–008.447]–055:351.74–51
Мета
Проведене дослідження базується на положеннях біопсихосоціальної парадигми, теорії особистості як системи відносин, концепцій індивідуального бар'єра психологічної адаптації та системно-регулятивної концепції стресостійкості. Метою дослідження було виявлення гендерних особливостей залежності рівня ворожості від переважаючих типів копінг-поведінки у осіб з порушеннями психічної адаптації та у практично здорових, адаптованих респондентів.
Матеріал і методи
Матеріалом дійсного дослідження є результати обстеження 1630 респондентів, з яких 1301 (79,8%) чоловіків, і 329 (20,2%) жінок. Обстежений контингент структурований і представлений у вигляді наступних дослідницьких груп: 1 група складалася з респондентів у стані парціальної психічної дезадаптації (ППД) - 125 чоловіків (70,0% групи) і 54 жінки (30,0%); 2 група - пацієнти, які страждають на психосоматичні захворюваннями (ПСЗ) -213 чоловіків (77,74%) і 61 жінка (22,26%); 3 група складається із практично здорових, адаптованих респондентів (ПЗ) - 1176 респондентів, з них 962 (81,8%) чоловіків та 214 (18,2%) жінок. Перші дві групи розглядалися як особи з порушеннями психологічної адаптації, а третя виступала в якості контрольної групи. Критерієм виключення була наявність діагностованих розладів психіки та поведінки.
З метою дослідження рівня й форми психологічного феномену ворожості була використана шкала Кука-Медлей (CMHS). Для дослідження механізмів стрес-подолаючої поведінки був використаний тест Копінг-поведінка в стресових ситуаціях (CICC), розроблений С. Норманом, Д.Ф. Эндлерм, Д.Ф. Джеймсом, М.І. Паркером.
Результати дослідження та їх обговорення
В результаті проведеного однофакторного дисперсійного аналізу Фішера (ANOVA) показників методики CMHS було виявлено, що у чоловіків рівень ворожості, агресивності й цинізму, був значимо (р≤0,00001) вищим у осіб в стані ППД, тоді як між групами пацієнтів, які страждають на ПСЗ і практично здоровими відмінності спостерігалися тільки по шкалі агресивності - вона, навпроти, була більш виражена у практично здорових (р=0,0001). На відміну від чоловіків, у жінок, які страждають на ПСЗ, мали місце статистично значимо більш високі показники шкали ворожості, ніж у практично здорових (р=0,022), а відмінностей між групами ППД і ПСЗ, а також між показниками діагностичних шкал у жінок у стані ППД і у практично здорових взагалі не спостерігалося (р≥0,16).
Дослідження взаємозв'язків ворожості з активністю тих або інших варіантів копінг-поведінки шляхом проведення кореляційного аналізу Спірмена виявило досить широкий спектр кореляцій між даними психологічними феноменами у представників чоловічого гендеру співробітників ОВС, при чому у практично здорових та у осіб, які страждають на ПСЗ ці кореляційні взаємозв'язки мали позитивний характер, а у представників групи ППД - негативний.
Так, виразність цинізму була вище у тих чоловіків в стані ППД, які в меншому ступені використали копінг, спрямований на емоції й на запобігання (rs≥-0,25; р≤0,024), а рівень ворожості негативно корелював з активністю копінгу, спрямованого на вирішення завдань, запобігання та соціальне відволікання (rs≥-0,29; р≤0,007). У чоловіків, які страждають на ПСЗ, навпроти, всі прояви ворожості були більшою мірою виражені у осіб, які найбільше активно використовують копінг, спрямований на запобігання (rs≥0,211; р≤0,012); цинізм більшою мірою проявлявся у осіб, які використовують копінг, спрямований на вирішення завдань, на емоції й на соціальне відволікання (rs≥0,192; р≤0,023); ворожість - у осіб, які використовують переважно копінг, спрямований на відволікання, у т.ч. соціальне (rs≥0,232; р≤0,007), а агресивність перебувала в позитивному кореляційному зв'язку з копінгом, спрямованим на вирішення завдань і на емоції (rs≥0,252; р≤0,003).
У практично здорових чоловіків всі прояви ворожості підсилювалися при більш активному використанні копінгу, спрямованого на емоції (rs≥0,169; р≤0,00002), а у осіб, більшою мірою що використають копінг, спрямований на рішення завдань, або на запобігання - більшою мірою проявлялися цинізм і агресивність (rs≥0,11; р≤0,023); у осіб, що використовують копінг, спрямований на відволікання - ворожість (rs≥0,194; р≤Е-06).
У жінок у стані ППД, як і у чоловіків, виразність агресивності перебувала в негативному кореляційному зв'язку з активністю використання механізмів копінг-поведінки, хоча у них значимі зв'язки простегалися тільки між рівнем цинізму й активністю використання копінгу, спрямованого на запобігання (rs=-0,4; р≤0,02). У жінок, які складали групи ПСЗ і ПЗ, знов-таки, як і у чоловіків, кореляції носили позитивний характер: респондентки, які страждали на ПСЗ і використовували копінг, спрямований на емоції, відрізнялися більшою виразністю цинізму й агресивності (rs≥0,3; р≤0,05); у практично здорових кореляційні зв'язки між цими проявами ворожості й копінгом, спрямованим на запобігання були вкрай низьмкими (rs≥0,17; р≤0,05), а активність копінгу, спрямованого на емоції була зв'язана взагалі з усіма проявами ворожості (rs≥0,19; р≤0,02).
Висновки
Таким чином, виявлені особливості вказують на відсутність помітних гендерних відмінностей у взаємозв'язках між функціонуванням механізмів копінг-поведінки і психологічним феноменом ворожості, а також на те, що досить тісний зв'язок між виразністю ворожості й активністю копінг-поведінки в процесі дистрессу перетерплює досить помітну трансформацію. Так, якщо у випадку соматизації психологічного конфлікту активація копінг-поведінки, супроводжується підвищенням рівня ворожості, то у випадку, коли психологічний дистрес приводить до розвитку стану парціальної психічної дезадаптації, копінг-поведінка, навпроти, виступає як фактор, що придушує прояви ворожості. Провідну роль у даних процесах грають копінг, спрямований на запобігання та копінг, спрямований на емоції. Крім того, представляється можливим стверджувати, що цинізм є психологічною характеристикою, що властива особистості незалежно від адаптаційних можливостей і гендерної приналежності, тоді як наростання проявів ворожості пов'язане з розвитком стану парціальної психічної дезадаптації більшою мірою у представників чоловічого гендеру. Отримані результати уявляються досить корисними для координації напрямків психокорекційних інтервенцій та оцінювання їхньої ефективності.