Анотація
Актуальність. У статті досліджено сучасний стан вивчення проблеми самогубств; поточні дані відносно самогубних намірів та тенденцій у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії соматичних лікарень. Показано, що одним із найменш вивчених видів самогубства є саморуйнівна поведінка, думки та наміри у хворих відділень інтенсивної терапії є досить актуальною і вимагає розробки нових превентивних заходів. Було проведено вивчення стану психічної сфери у хворих з суїцидальними намірами (СН) у відділеннях інтенсивної терапії.
Мета. Вивчити психічний стан пацієнтів із суїцидальними намірами (СН) у відділеннях інтенсивної терапії.
Матеріали та методи. Обстежено 89 пацієнтів, які були розділені на дві групи: перша група складалася з 41 пацієнта з гострими терапевтичними станами (ГТС) (інфаркт міокарда, ішемічний інсульт), а друга група складалася з 48 періопераційних хворих (ПХ) з політравмою. Було проведено клініко-діагностичне інтерв'ю, психодіагностичні методи з використанням Лос-Анджелеської шкали ризику самогубства, а також аналіз медичної документації та статистичних даних (t-тест Стьюдента, кореляційний аналіз Пірсона).
Результати. Для хворих першої групи з гострими станами терапевтичного профілю (ГСТП), найбільш значущими чинниками щодо суїцидального ризику були емоційні і когнітивні розлади, а також хронічні підгострі стресогенні події в преморбіді. Для хворих другої групи (ПХ), найбільш значущими чинниками щодо суїцидального ризику були розлади психічної сфери психотичного регістру, вольові і афективні розлади, а також гострі стресогенні події в преморбіді.
На підставі отриманих даних були визначені принципи формування програми превенційного психіатричного та медико-психологічного супроводу хворих на гострі стани терапевтичного профілю, періопераційних хворих у відділеннях, зокрема, і у палатах реанімації і інтенсивної терапії загальносоматичних лікарень.
Ключові слова: Суїцид, суїцидальні тенденції, смертність, пацієнти, реанімація, профілактика
Актуальність
Саморуйнівна поведінка, і суїциди зокрема, є однією з найактуальніших соціальних, психологічних та медичних проблем сьогодення. Незважаючи на зміну підходів до трактування цього явища та причинно-наслідкових зв'язків, що лежать в основі самогубства, вони, головним чином, детерміновані подібною природою.
У клінічній практиці показано, що саморуйнівна поведінка стосується не лише пасивних антивітальних думок і почуттів суїцидальних думок, але й активних думок і спроб вчинити самогубство, і кожна з них вимагає різних діагностичних та терапевтичних методів. Більшість суїцидальних епізодів відбувається в соматичних лікарнях, де пацієнт перебуває в процесі хвороби або травми і піддається сильному психологічному стресу, і це може бути дуже важко для непсихіатричних лікарів знати, коли вони знаходяться під загрозою, щоб швидко втрутитися [13, 14].
Самогубство є однією з найпоширеніших причин смерті у всіх вікових групах, займаючи четверте місце серед підлітків і одинадцяте серед людей старше 60 років [16]. Профілактика самогубств є одним з найважливіших аспектів служб захисту психічного здоров'я в багатьох країнах [1,4]. У контексті соціальних криз девіантна поведінка, така як суїцидальна поведінка (СП), стає більш поширеною. До повномасштабного військового вторгнення росії 24.02.2022 року Україна була однією з країн Європи із середнім рівнем самогубств [8]. Через масштаб і глибину соціальних потрясінь, що відбуваються в той час в Україні, очікується значне зростання кількості людей, які вчиняють самогубство. Пандемія через коронавірусну інфекцію безумовно підвищила обізнаність про самогубства у відділеннях інтенсивної терапії соматичних лікарень та багато інших проблем [2, 18]. Важливо досліджувати фактори, пов'язані з самогубством, щоб запобігти самогубству, і біопсихосоціальна модель самогубства вивчається в клінічній практиці. Також необхідно враховувати підвищені психічні розлади у пацієнтів з найбільш поширеними соматичними захворюваннями. У середньому 700 000 людей щорічно помирають від самогубства у всьому світі, і на кожне завершене самогубство є багато інших, які не завжди потрапляють до лікарів. Біопсихосоціальна модель розглядає самогубство як результат біологічної вразливості, особистісно-психологічних характеристик та несприятливих соціальних факторів (важке соматичне захворювання), а тривожні та депресивні розлади, розлади адаптації та гострі стресові реакції частіше зустрічаються у пацієнтів з гострою соматичною патологією, ніж у загальній популяції [3, 4, 6, 7, 9, 10, 12, 19].
Однією з найважливіших областей дослідження є розуміння механізмів, що лежать в основі психічних розладів у пацієнтів з соматичними захворюваннями [7]. Особлива увага, отже, потрібна відділенням інтенсивної терапії як простору з підвищеним ризиком самогубства з критичним станом, інвазивним лікуванням пацієнтів, порушеннями сну та розладами свідомості різного ступеня (від ступору до делірію), які створюють основу для афективних та психотичних розладів, у яких можуть проявлятися суїцидальні переживання. Традиційні підходи до виявлення ризику самогубства, які в основному спрямовані на психіатричну спільноту, можуть не завжди працювати у пацієнтів з порушеною свідомістю або важким станом, і тому необхідно розробити спеціалізовані діагностичні алгоритми для випадків інтенсивної терапії.
Суїцидальні думки та наміри у пацієнтів загальносоматичних лікарень є одними із найменш вивчених видів самогубства та вимагають розробки актуальних превентивних заходів. Для досягнення цієї мети потрібно розуміти феноменологію самогубства, вивчити історію дослідження цього явища, ознайомитися з наявними заходами що до предикторів, превенції самогубства у періопераційних хворих соматичних лікарень та визначити напрямки розвитку нових методик запобігання [17].
Періопераційні пацієнти, які знаходяться у стані свідомості, піддаються ризику розвитку суїцидальних думок, а потім і тенденцій. Незважаючи на великий обсяг інформації та досліджень у цій сфері, існує певна невирішена проблематика і прогалина у даній ланці надання медичної допомоги [8, 15].
Мета
Вивчення стану психічної сфери у хворих з суїцидальними намірами (СН) у відділеннях інтенсивної терапії.
Матеріали та методи дослідження
Було вивчено стан психічної сфери у хворих з суїцидальними намірами у відділеннях інтенсивної терапії на базі КНП «КМКЛ №1» у м. Києві. Всього було досліджено 89 хворих, які були розподілені на дві групи. Перша група - 41 пацієнт з гострими станами терапевтичного профілю (ГСТП) – інфаркт міокарда (ІМ) та ішемічний інсульт (ІІ). Друга група - 48 періопераційних хворих (ПХ) із політравмою.
Критерії включення:
- пацієнти, які раніше не звертались до психіатрів;
- пацієнти, які заперечують спроби суїциду протягом свого життя, до моменту дослідження;
- пацієнти, які опинились у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії та підтверджують наявність суїцидальних думок та намірів;
- пацієнти віком від 18-60 років;
- пацієнти, що підписали інформовану згоду.
Критерії невключення :
- пацієнти, які раніше звертались до психіатрів;
- пацієнти, які не дали письмову згоду на проведення дослідження;
- небажання пацієнта брати участь в дослідженні.
Дослідження відбувалось у декілька етапів: структуроване клініко-діагностичне інтерв’ю, застосування психодіагностичного методу із впровадженням Лос-Анджелеської шкали суїцидального ризику (СР) – для виявлення значущих психотравмувальних чинників, що впливали на формування СН у хворих із різними клінічними варіантами гострих станів, які потребують інтенсивної терапії [17], аналіз медичної документації, статистична обробка даних у вигляді оцінки достовірності відмінностей середніх величин між групами на підставі критерія Ст'юдента та наявність кореляцій між отриманими показниками за критерієм Пірсона.
Результати дослідження і обговорення
Аналіз анамнестичних даних хворих із СН показав, що супутня соматична патологія в групі ГСТП була представлена переважно кардіоваскулярними і цереброваскулярними розладами у вигляді артеріальної гіпертензії (АГ), ішемічної хвороби серця (ІХС) та дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕ). Преморбідна соматична патологія в групі ПХ із політравмою була значно меншою і представлена, в основному, респіраторними захворюваннями, розладами шлунково-кишкового тракту (ШКТ), побутовими і виробничими травмами, тощо. Розбіжності між групами за представленістю цих захворювань виявилася суттєвою.
Клініко-психопатологічний аналіз феноменології розладів психічної сфери показав наступне. Серед групи хворих з ГСТП найбільш частою була симптоматика депресивного спектру. Депресивні симптоми поєднувалися з наявністю антивітального настрою та суїцидальних думок. У той же час спостерігалась відсутність реальних намірів та спроб скоєння суїциду. Серед групи пацієнтів ПХ із політравмою переважною була симптоматика тривожного спектру. Звертала на себе увагу наявність фрагментарних ілюзорно-галюцинаторних симптомів, які спостерігалися на фоні синдромів порушеної свідомості. Синдроми порушеної свідомості спостерігались у періопераційному періоді у вигляді розладів за глибиною (оглушіння, сопор) та продуктивних (деліріозно-онейроїдних), особливо після виходу з наркозу. Інколи спостерігались відривчасті маячні симптоми, які мали у своїй структурі суїцидальні думки та наміри.
Пацієнти обох груп з високим ризиком суїцидальних намірів, ймовірно, частіше впродовж життя зазнавали дії преморбідних соматичних захворювань, емоційно-стресових травматичних впливів, ніж пацієнти з групи низького ризику.
Дані психодіагностичного дослідження чинників суїцидального ризику хворих з гострими станами терапевтичного профілю і періопераційних хворих із політравмою у відділеннях інтенсивної терапії представлені в таблиці № 1.
| Найменування показника | Перша група | Друга група | t | p |
|---|---|---|---|---|
| m ± σ | ||||
| Симптоми | ||||
| Глибока депресія | 9,21± 2,44 | 4,37 ± 2,21 | 6,328 | 0,000 |
| Відчуття безнадії, безпорадності та виснаження | 3,24± 1,46 | 5,66 ± 2,68 | 2,985 | 0,000 |
| Дезорганізація, дезорієнтація, ілюзії, галюцинації | 4,28± 3,89 | 9,63 ± 3,18 | 2,652 | 0,009 |
| Зловживання алкоголем, приймання наркотиків, гомосексуальні стосунки, участь у екстремальних подіях | 2,11± 2,96 | 5,32 ± 2,26 | 2,142 | 0,000 |
| Переживання, напруженість, тривога | 3,43± 2,81 | 5,86 ± 2,32 | 2,112 | 0,000 |
| Відчуття провини | 2,13± 2,11 | 5,65 ± 2,44 | 3,441 | 0,000 |
| Відчуття ворожості, роздратованості, підозрілості | 3,34± 2,54 | 7,38 ± 3,14 | 3,689 | 0,000 |
| Слабкий імпульсивний контроль, недостатня розсудливість | 2,31± 2,65 | 6,12 ± 2,43 | 3,457 | 0,008 |
| Хронічні захворювання | 6,35± 3,47 | 3,12 ± 2,43 | 3,522 | 0,007 |
| Повторні переживання негараздів, пов’язаних зі зверненням до лікарів та психотерапевтів | 1,46± 1,48 | 0,31 ± 1,04 | 0,826 | 0,368 |
| Психосоматичні хвороби чи іпохондричність | 3,17± 1,65 | 0,44 ± 0,52 | 0,562 | 0,636 |
| Стресорні події | ||||
| Втрата коханої людини у зв’язку зі смертю або розлученням | 3,52± 3,14 | 4,46± 2,42 | 0,928 | 0,009 |
| Втрата роботи, грошей, статусу | 3,44± 2,83 | 0,89± 2,12 | 2,764 | 0,006 |
| Небезпечна для життя хвороба | 4,65± 3,86 | 1,89± 2,75 | 3,136 | 0,000 |
| Загроза судового провадження | 0,77± 2,36 | 0,12± 0,72 | 2,226 | 0,028 |
| Зміни в житті чи оточенні | 4,28± 3,11 | 0,73± 1,87 | 2,762 | 0,004 |
| Гострий та поступовий початок симптомів стресу | 3,36± 2,78 | 6,28± 2,44 | 3,128 | 0,000 |
| Симптоми стресу, що час від часу повторюються | 6,25 ± 2,88 | 1,36± 1,54 | 3,412 | 0,000 |
| Збільшення симптомів стресу | 1,32± 1,41 | 4,22± 1,82 | 2,786 | 0,002 |
Наведені дані в таблиці демонструють, що для пацієнтів з першої групи (ГСТП) найбільш впливовими чинниками суїцидального ризику були наступні симптоми: глибока депресія (9,21±2,44), хронічні захворювання (6,35± 3,47), дезорганізація, дезорієнтація, ілюзії, галюцинації (4,28±3,89), а також наступні стресорні події: симптоми стресу, що час від часу повторюються (6,25 ± 2,88), небезпечна для життя хвороба (4,65± 3,86), зміни в житті чи оточенні (4,28± 3,11).
Для хворих другої групи (ПХ), найбільш значущими чинниками щодо суїцидального ризику серед симптомів були наступні: дезорганізація, дезорієнтація, ілюзії, галюцинації (9,63 ± 3,18), відчуття ворожості, роздратованості, підозрілості (7,38 ± 3,14), слабкий імпульсивний контроль, недостатня розсудливість (6,12± 2,43), переживання, напруженість, тривога (5,86 ± 2,32), відчуття безнадії, безпорадності та виснаження (5,66 ± 2,68), відчуття провини (5,65±2,44), зловживання алкоголем, приймання наркотиків, участь у екстремальних подіях (5,32 ± 2,26). А серед стресорних подій суїцидальному ризику передували: гострий та поступовий початок симптомів стресу (6,28± 2,44), втрата коханої людини у зв’язку зі смертю або розлученням (4,46± 2,42), збільшення симптомів стресу (4,22± 1,82).
Аналіз отриманих даних показав значущу різницю в пріоритетності суттєвих чинників формування суїцидального ризику серед досліджених груп хворих у відділеннях інтенсивної терапії. Для хворих першої групи (ГСТП), найбільш значущими чинниками щодо суїцидального ризику були емоційні і когнітивні розлади, а також хронічні підгострі стресогенні події у преморбіді. Для хворих другої групи (ПХ), найбільш значущими чинниками щодо суїцидального ризику були розлади психічної сфери психотичного регістру, вольові і афекторні розлади, а також гострі стресогенні події в преморбіді.
Порівняльний аналіз перенесених негативних життєвих подій у хворих хворих першої групи (ГСТП) із СН продемонстрував достовірне переважання психогенних чинників соціальної значущості. У хворих другої групи (ПХ) відзначалося достовірне переважання психогенних чинників вітальної значущості.
Хворі з високим ризиком суїцидальних намірів ймовірно частіше впродовж життя зазнавали дії стресорно-травматичних подій різної модальності.
Аналіз отриманих результатів дозволив визначити патопсихологічні механізми формування СН - емоційний, когнітивний, психотичний. Загалом, вони відповідають літературним даним [10].
Доведено, що у хворих з гострими станами терапевтичного профілю СН формується переважно за емоційним та когнітивним механізмами (38,78 % та 41,56 % відповідно). У періопераційних хворих (ПХ) з політравмою реалізуються всі механізми формування СН (емоційний, когнітивний та психотичний) (64,38, 28,54 % та 36,64 % відповідно).
Висновки
Встановлено, що формування СН для різних груп хворих у відділеннях інтенсивної терапії має певні специфічні особливості.
Для хворих з гострими станами терапевтичного профілю найбільш значущими чинниками щодо формування суїцидальних намірів були наступні. Серед клінічної симптоматики: глибока депресія, наявність хронічних захворювань, дезорганізація, дезорієнтація, ілюзії, галюцинації. Серед життєвих стресорних подій: симптоми стресу, що час від часу повторюються, небезпечна для життя хвороба, зміни в житті чи оточенні соціального характеру.
Для періопераційних хворих найбільш значущими чинниками щодо формування суїцидальних намірів були наступні. Серед клінічної симптоматики: дезорганізація, дезорієнтація, ілюзії, галюцинації, відчуття ворожості, роздратованості, підозрілості, слабкий імпульсивний контроль, недостатня розсудливість, переживання, напруженість, тривога, відчуття безнадії, безпорадності та виснаження, відчуття провини, зловживання алкоголем, приймання наркотиків, участь у екстремальних подіях.
Серед життєвих стресорних подій: гострий та поступовий початок симптомів стресу, втрата коханої людини у зв’язку зі смертю або розлученням, збільшення симптомів стресу.
Визначені патопсихологічні механізми формування суїцидальних намірів - емоційний, когнітивний, психотичний
Доведено, що у хворих з гострими станами терапевтичного профілю суїцидальні наміри формується переважно за емоційним та когнітивним механізмами.
У періопераційних хворих з політравмою різною мірою реалізуються всі механізми формування суїцидальних намірів - емоційний, когнітивний та психотичний. Періопераційні пацієнти, які знаходяться у стані свідомості, піддаються ризику розвитку суїцидальних думок, а потім і тенденцій.
На підставі отриманих даних були визначені принципи формування програми превенційного психіатричного та медико-психологічного супроводу хворих на гострі стани терапевтичного профілю і періопераційних хворих у відділеннях та у палатах реанімації і інтенсивної терапії загальносоматичних лікарень:
- Персоніфікована скерованість.
- Таргетна спрямованість на підставі урахування клінічної феноменології і провідних механізмів формування суїцідальних намірів.
- Сполучений характер медико-біологічно- і психологічно-орієнтованих впливів.
- Підбір методів психофармакологічної і психотерапевтичної корекції.
- Оптимальне послідовне застосування методів психофармакологічної і психотерапевтичної корекції.
Впровадження цієї програми дасть змогу знизити летальність, суттєво покращить рівень медичної допомоги хворим на гострі стани терапевтичного профілю і періопераційних хворих, оптимізувати якість їхнього життя у відділеннях та у палатах реанімації і інтенсивної терапії загальносоматичних лікарень.
Посилання
- Means restriction for suicide prevention [Electronic resource] / Paul SF Yip [etc.] // The Lancet. – 2012. – Vol. 379, No. 9834. – P. 2393–2399. – Access mode: https://doi.org/10.1016/s0140-6736(12)60521-2 (access date: 13.01.2024);
- Kreitman N. The coal gas story. United Kingdom suicide rates, 1960-71. [Electronic resource] / N. Kreitman // Journal of Epidemiology & Community Health. – 1976. – Vol. 30, No. 2. – P. 86–93. - Access mode: https://doi.org/10.1136/jech.30.2.86 (access date: 13.01.2024).
- Sher L. The impact of the COVID-19 pandemic on suicide rates [Electronic resource] / Leo Sher // QJM: An International Journal of Medicine. – 2020. – Vol. 113, No. 10. – P. 707–712. – Access mode: https://doi.org/10.1093/qjmed/hcaa202 (access date: 13.01.2024);
- Influential Factors for and Outcomes of Hospitalized Patients with Suicide-Related Behaviors: A National Record Study in Taiwan from 1997–2010 [Electronic resource] / Yu-Wen Lin [et al.] // PLOS ONE. – 2016. – Vol. 11, No. 2. – P. e0149559. – Access mode: https://doi.org/10.1371/journal.pone.0149559 (access date: 13.01.2024);
- Measuring the Suicidal Mind [Electronic resource] / Matthew K. Nock [et al.] // Psychological Science. – 2010. – Vol. 21, No. 4. – P. 511–517. – Access mode: https://doi.org/10.1177/0956797610364762 (access date: 13.01.2024);
- Preventing suicide: A global imperative [Electronic resource] // World Health Organization (WHO). – Access mode: https://www.who.int/publications/i/item/9789241564779 (access date: 13.01.2024);
- Suicide prevention strategies revisited: 10-year systematic review [Electronic resource] / Gil Zalsman [et al.] // The Lancet Psychiatry. – 2016. – Vol. 3, No. 7. – P. 646–659. – Access mode: https://doi.org/10.1016/s2215-0366(16)30030-x (access date: 13.01.2024);
- Aimedov K.V. Biopsychosocial model of help in clinical practice: a cycle of scientific works / Aimedov K.V. – Odesa: Press-kuryer, 2016. – 175 p.;
- Barkhalenko E.V. Some factors that shape suicidal behavior / E.V. Barkhalenko // Psychology of suicidal behavior: Diagnosis, correction, prevention: Collection. of science pr. / ed. Yakovenko S.I. - K., 2002. - 270 p.;
- Psychiatry and narcology in general medical practice: textbook: ed. manual / H.M. Kozhina [etc.]. - Kyiv: All-Ukrainian Specialized Publishing House "Medicine", 2019. - 344 p.;
- Maruta N. O. - Clinical and psychopathological features of depression and their therapy in the elderly, Panko T. V. (2011) [Electronic resource] // National Library of Ukraine named after V. I. Vernadskyi. – Access mode: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uvp_2011_19_1_19 (date of application: 13.01.2024);
- Mudrenko I. G. Clinical suicidology: manual / Mudrenko I. G.; ed. L. M. Yuryeva, N. O. Maruta, I. V. Lynskyi. - Kharkiv: Strokov D.V., 2020. - 302 p.;
- Psychology of suicide: study guide: education. manual / ed. Moskaltsia V.P. – Kyiv, Ivano-Fra: Play, 2002. – 249 p.;
- Sarzhevskyi S.N. Suicidology: academic. manual / S. N. Sarzhevsky – Zaporizhzhia, 2020. – 87 p.
- Fedorenko R.P. Psychology of suicide: teaching. manual / Fedorenko R. P. – Lutsk: VNU named after Lesi Ukrainka, 2011. – 260 p.;
- Yuryeva L.N. Clinical suicidology. Monograph / Yuryeva L.N. - Dnipropetrovsk: Porogy, 2006. - 472 p.;
- Clinical aspects and follow up of suicide attempts treated in a general intensive care unit at Landspitali University Hospital in Iceland 2000-2004 [Electronic resource] / Kristinn Örn Sverrisson [and others] // Laeknabladid. – 2010. – Vol. 2010, No. 02. – P. 101–107. - Access mode: https://doi.org/10.17992/lbl.2010.02.11 (access date: 13.01.2024).
- Suicidal behavior in patients with dementia [Electronic resource] / Nataliya Maruta [et al.] // Ukrains'kyi Visnyk Psykhonevrolohii. – 2020. – Volume 28, issue 4 (105). – P. 4–12. – Access mode: https://doi.org/10.36927/2079-0325-v28-is4-2020-1 (access date: 02.12.2023).
- Yemyasheva Zh. V. Psychological determinants of suicidal tendencies of persons suffering from chemical dependence: autoref. thesis abstract / Yemyasheva Zhanna Valentynivna ; Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education. - Kharkiv, 2015. - 20 p.