Клініко-психологічне дослідження розладів сну у військовослужбовців: На прикладі військовослужбовців із ПТСР та черепно-мозковою травмою легкого ступеню

Анотація

Актуальність. З розвитком людства незмінним залишається один факт: як би ми не намагалися уникнути психологічних травм, зважаючи на нинішні обставини, вплив війни на психіку людини залишається неминучою реальністю. У сучасних умовах особливої уваги набуває поєднання ПТСР із наслідками ЧМТлс, яке супроводжується формуванням стійких порушень сну. Незважаючи на певну кількість досліджень у цій сфері, взаємозв’язок зазначених станів та їхній вплив на психофізіологічне функціонування залишається недостатньо вивченим.                                                     

Мета дослідження. Розробити алгоритм комплексної медико-психологічної допомоги військовослужбовцям із порушеннями сну при ПТСР та ЧМТ легкого ступеня шляхом визначення особливостей порушень сну, їхнього впливу на емоційне й когнітивне здоров’я та якість життя таких осіб.

Матеріали та методи. У дослідження були включені 30 амбулаторних пацієнтів, які надали інформовану згоду на участь у дослідженні. Критеріями включення були: обов’язкове проходження військової служби, діагностований ПТСР, наявність ЧМТлс в анамнезі та скарги на порушення сну. З вибірки виключалися пацієнти з наявністю ЧМТ тяжкого ступеня, зловживанням ПАР та/або гострими психотичними станами. Оцінка психоемоційного стану та когнітивних функцій проводилася за допомогою таких психодіагностичних методик: PCL-5 (для оцінки симптомів ПТСР), DASS-21 (шкала депресії, тривоги та стресу), NSI (опитувальник нейроповедінкових симптомів), PSQI (індекс якості сну), MoCA (Монреальська шкала оцінки когнітивних функцій) та шкала оцінки якості життя (© Чабан О. С.).

Результати. Встановлено статистично значущий прямий зв’язок між вираженістю симптомів ПТСР і нейроповедінковими проявами наслідків ЧМТ (ρ = 0,67). Аналіз показників якості сну за шкалою PSQI засвідчив високу поширеність та тяжкість порушень сну. Більше 50% військовослужбовців демонструють важкий рівень порушень сну, ще 40% — помірний. Дослідження психоемоційного стану виявило високий рівень емоційної дезадаптації. По-перше, клінічна тривога загалом присутня у 80% осіб. По-друге, у 73% військових переважають показники депресії помірного та важкого ступенів. Сумарний показник рівня стресу становить 54%; респонденти розподілилися між помірним та важким рівнями. Водночас, оцінивши вплив на когнітивну сферу та якість життя, було виявлено від’ємну кореляцію між показниками за шкалами NSI та MoCA (ρ = −0,58), а також значний негативний вплив, який ПТСР та емоційні розлади чинять на якість життя (ρ = −0,72).

Висновки. Результати дослідження свідчать про формування комплексного патологічного стану у військовослужбовців із ПТСР та ЧМТлс, у структурі якого розлади сну виступають центральною ланкою. Порушення сну посилюють симптоматику ПТСР, наслідки ЧМТлс та когнітивний дефіцит. Це слугує підтвердженням гіпотези про деструкцію механізмів психофізіологічної адаптації та обґрунтовує необхідність переходу від ізольованого лікування окремих симптомів до комплексної реабілітації.

Ключові слова: ПТСР, ЧМТлс, порушення сну, військовослужбовці, психоемоційний стан, когнітивна сфера, якість життя, реабілітація.

Актуальність

Проблема психічної травматизації супроводжує людство протягом усієї його історії, оскільки повністю уникнути впливу травматичних подій у соціальному середовищі є практично неможливим. Опис симптомів, пов’язаних із травматичними подіями, зустрічався ще в поемах Гомера та п’єсах Вільяма Шекспіра. У XVIII—XIX століттях розпочалося системне наукове осмислення психічних станів, пов’язаних з бойовим досвідом. Науковці почали звертати увагу на розповіді військовослужбовців, які повідомляли про нав’язливі спогади про бойові події та переживання, пов’язані з почуттям переслідування або провини. У той період часу з’явилися такі терміни, як «ностальгія», «втома солдата», «виснаження в бою». У 1871 році Якоб Мендес да Коста описав функціональні серцево-судинні порушення у військових періоду Громадянської війни у США, що отримали назву «солдатське серце». Науковець зазначав, що військовослужбовці не мали фізичних вад серця проте їх симптоми нагадували кардіологічні захворювання: задишка, біль за грудиною, страх смерті, втома, слабкість та прискорене серцебиття. У ХХ столітті значний внесок у вивчення травматичних станів зробив Абрам Кардінер, учень Зиґмунда Фрейда, який у праці «Травматичні неврози війни» (1941) описав клінічні прояви у ветеранів бойових дій. Він підкреслював феномен «фіксації на травматичному досвіді», коли військові психологічно продовжують переживати ситуації війни навіть у мирних умовах. Ці положення згодом стали теоретичною основою подальшого формування сучасних діагностичних критеріїв посттравматичного стресового розладу.

У 1980 році діагноз ПТСР набув офіційного визначення і був включений до DSM-III. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) визначається як психічний розлад, що формується внаслідок впливу травматичної події та проявляється симптомами повторного переживання, уникання, когнітивно-афективних змін і гіперзбудження [1]. Особливої актуальності проблема ПТСР набуває в умовах воєнних дій, де поєднується вплив психотравмуючих факторів із фізичними ушкодженнями, зокрема черепно-мозковими травмами. Сучасні клінічні настанови підкреслюють, що порушення сну є одним із найпоширеніших і клінічно значущих симптомів ПТСР, який не лише супроводжує розлад, але й може підтримувати його хронічний перебіг і посилювати афективні й когнітивні порушення [3-4]. Також зазначається, що коморбідність ПТСР із черепно-мозковою травмою асоціюється з більш тяжким перебігом, стійкими когнітивними порушеннями та зниженням якості життя пацієнтів [5]. Порушення сну в таких випадках розглядаються як важлива терапевтична мішень, що потребує окремого лікувального втручання, зокрема психотерапевтичного та поведінкового спрямування [6].Таким чином, у сучасних умовах особливої актуальності набуває вивчення взаємозв’язків між ПТСР, порушеннями сну та наслідками черепно-мозкових травм, а також їхнього комплексного впливу на психофізіологічне функціонування військовослужбовців.

Мета

Розробка алгоритму комплексної медико-психологічної допомоги військовослужбовцям з порушеннями сну при ПТСР та ЧМТлс шляхом визначення особливостей порушень сну, їхнього впливу на емоційне та когнітивне здоров’я й якість життя таких осіб.

Матеріали та методи

Дослідження проводилося у період з вересня 2025 року по квітень 2026 року на базах Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 та Кіровоградської обласної психіатричної лікарні. Для досягнення поставлених дослідницьких завдань було сформовано вибірку з 30 військовослужбовців (чоловіків) віком від 28 до 60 років, середній вік яких склав 43,6 ± 8,4 років. На етапі формування вибірки були визначені чіткі критерії включення: обов’язкова участь у бойових діях, підтверджений діагноз ПТСР, перенесена ЧМТлс, наявність розладів сну та інформована згода на участь. Для чистоти результатів були визначені наступні критеріївиключення: до дослідження не залучалися особи з тяжкими формами ЧМТ чи глибокими когнітивними порушеннями, що заважали б проведенню методик, а також пацієнти у гострих психотичних станах або з розладами, спричиненими зловживанням психоактивними речовинами.

Процес дослідження був структурований та реалізований у чотири послідовні етапи. На першому етапі ми здійснили ґрунтовний збір теоретичної інформації та проаналізували актуальність проблеми, спираючись на статистичні дані щодо поширеності цих розладів як в Україні, так і за кордоном. На другому етапі було сформовано клінічну вибірку пацієнтів та проведено комплексне психодіагностичне обстеження. Ми застосували ряд стандартизованих методик, що дозволили нам об’єктивно оцінити якість сну, емоційний стан, рівень когнітивного функціонування та суб’єктивне сприйняття якості життя військовослужбовців. На третьому етапі здійснювалися обробка, аналіз та інтерпретація отриманих результатів. Кінцевим, четвертим етапом нашої роботи став синтез результатів, що дозволив нам розробити власне цілісний алгоритм комплексної медико-психологічної допомоги для військовослужбовців із порушеннями сну на фоні ПТСР та ЧМТлс.

Дослідження передбачало застосування комплексного підходу, що включав наступні методи та методики дослідження:

1. Теоретичний метод під час якого здійснювався аналіз наукової та методологічної літератури, та медичних статей.
2. Клінічні методи :

• Клініко-анамнестичний метод (вивчення історії хвороби, умов служби та обставин отримання травм)
• Клініко-психопатологічний метод (було здійснено аналіз структури порушень сну, емоційних та когнітивних розладів у пацієнтів)
• Психодіагностичний метод з використанням наступних методик: PCL-5 (PTSD Сhecklist for DSM-5), DASS-21, NSI (Neurobehavioral Symptom Inventory), PSQI (Pittsburgh Sleep Quality Index), MoCA (Montreal Cognitive Assessment) та Шкала оцінки якості життя (Чабана О.С.).

1. Статистичний метод. Обробка та статистичний аналіз отриманих даних здійснювалися з використанням програмного забезпечення Microsoft Excel. Для оцінки взаємозв’язків між досліджуваними показниками застосовувався коефіцієнт рангової кореляції Спірмена, що дозволяє визначити силу та напрямок зв’язку між змінними за відсутності нормального розподілу даних. Отримані результати інтерпретувалися з урахуванням рівня статистичної значущості та сили кореляційних зв’язків.

Результати

У дослідженні взяли участь 30 військовослужбовців із діагностованим посттравматичним стресовим розладом та наявністю черепно-мозкової травми легкого ступеня в анамнезі, які пред’являли скарги на порушення сну. Вік обстежуваних становив від 28 до 60 років, середній вік — 43,6 ± 8,4 року. Усі учасники проходили амбулаторне лікування та надали інформовану згоду на участь у дослідженні. Аналіз результатів проводився на основі повної вибірки.

За результатами оцінювання за шкалою PCL-5 встановлено, що клінічно значущі прояви посттравматичного стресового розладу виявлено у 93% обстежуваних (рис. 1). Тяжкий рівень симптоматики зафіксовано у 53,3% респондентів, що характеризується вираженими проявами повторного переживання травматичного досвіду, дезадаптацією та підвищеним рівнем психофізіологічного збудження. Помірний рівень симптомів визначено у 40% учасників, що також свідчить про наявність стійких клінічно значущих порушень із негативним впливом на повсякденне функціонування.

Figure 1. Рівень вираженості симптоматики ПТСР серед досліджуваних військовослужбовців

Аналіз нейроповедінкових симптомів (рис. 2) за опитувальником NSI показав, що у 67% військовослужбовців спостерігається зниження когнітивних функцій. Клінічно це проявляється порушеннями концентрації уваги, зниженням розумової працездатності та відчуттям когнітивної уповільненості.

Figure 2. Показники вираженості когнітивної дисфункції військовослужбовців з порушеннями сну при ПТСР та ЧМТлс

При порівнянні показників за шкалами PCL-5 та NSI (рис. 3) відзначається узгоджена динаміка змін: зростання вираженості симптомів ПТСР супроводжується підвищенням рівня нейроповедінкових скарг, що підтверджується наявністю сильного прямого кореляційного зв’язку (ρ = 0,67 при p < 0,01). Це свідчить про взаємопов’язаність психотравматичної симптоматики та когнітивних порушень у досліджуваній групі.

Figure 3. Порівняльний аналіз вираженості симптомів за шкалами PCL -5 та NSI

Якість нічного відпочинку є ключовим чинником, що впливає як на фізичне самопочуття, так і на психологічну стабільність військовослужбовців із ПТСР та ЧМТлс. Для її оцінки було застосовано опитувальник PSQI. Отримані результати (рис. 4) свідчать про те, що у понад половини вибірки спостерігаються суттєві порушення сну, що вказує на перевантаження адаптаційних механізмів організму та знижує здатність до повноцінного відновлення фізичних і психічних ресурсів.

Figure 4. Показники вираженості порушень сну у військовослужбовців при ПТСР та ЧМТлс

Шкала PSQI дала нам змогу оцінити компонентний склад порушень сну (рис. 5), і нами було виявлено, що найбільші труднощі пов’язані із засинанням (1,9 бала) та ступенем тяжкості суб’єктивного враження щодо власного порушення сну (1,8 бала). Тривале засинання відображає стан постійної напруги, тривожності й настороженості. Високий показник ступеня тяжкості суб’єктивного враження від розладів сну може бути пов’язаний із нічними кошмарами та частими пробудженнями.

На діаграмі ми бачимо важливий факт: попри виражену денну дисфункцію, рівень використання медикаментозної підтримки залишається мінімальним (0,6 бала). Бесіди з військовослужбовцями показали, що вони уникають медикаментів через страх порушення реактивності, втрати контролю та ризик залежності від препаратів. У результаті самостійні спроби впоратися зі сном лише посилюють виснаження, що вказує на потребу поєднання лікування з психоосвітньою підтримкою.

Figure 5. Структура порушень сну у військовослужбовців з ПТСР та ЧМТлс за шкалою PSQI

Аналіз емоційного стану за шкалою DASS-21 (рис. 6) показав виражені порушення у військовослужбовців. Більшість респондентів (80%) мають високий рівень тривоги (важкий і дуже важкий), що проявляється постійною напругою та станом очікування небезпеки, виснажує нервову систему та погіршує якість сну. Оцінка рівня депресії показала, що майже половина (47%) перебуває на помірному рівні зі зниженим настроєм, втратою інтересу та енергії. Водночас 27% мають важкі форми депресії, що супроводжуються почуттям безнадії та зниженням активності. Показники рівня стресу є більш рівномірними: переважають легкий (30%) і помірний (27%) рівні, що свідчить про хронічне психоемоційне напруження. Важкий рівень стресу виявлено у 27% респондентів, тоді як дуже важкий рівень не зафіксовано, що може вказувати на певну адаптацію до хронічного стресового навантаження.

Figure 6. Показники за шкалою DASS -21

Аналіз результатів за шкалою MoCA показав відсутність у досліджуваній групі осіб із вираженими когнітивними порушеннями або деменцією. У 40% військовослужбовців спостерігаються легкі когнітивні порушення. Водночас виявлено, що у третини осіб, які увійшли до групи без когнітивних порушень, результати зосереджені на нижньому пороговому значенні норми (26 балів). Це свідчить про формування групи підвищеного ризику розвитку когнітивних порушень. Поглиблений аналіз структури результатів за опитувальником MoCA (рис. 7) показав, що основним проявом когнітивного дефіциту є порушення короткочасної пам’яті: приблизно у половини досліджуваних спостерігаються труднощі із запам’ятовуванням та відтворенням інформації. Також зафіксовано певне зниження мовленнєвих функцій, зокрема уповільнення вербальної продуктивності та труднощі з відтворенням складних синтаксичних конструкцій. У меншій мірі порушеними є увага та виконавчі функції. Водночас такі когнітивні компоненти, як орієнтація в часі та просторі, а також гностичні функції, залишаються збереженими.

Figure 7. Структура когнітивного дефіциту у військовослужбовців з порушеннями сну при ПТСР та ЧМТлс за результатами субтестів MoCA

На рисунку 8 подано результати аналізу кореляційних зв’язків між когнітивними показниками та клініко-психологічними шкалами у військовослужбовців із розладами сну на тлі ПТСР та легкої ЧМТ. Отримані дані вказують на загальну закономірність: між рівнем когнітивного функціонування та вираженістю психопатологічної симптоматики спостерігається переважно зворотний (негативний) зв’язок у досліджуваній вибірці.

Figure 8. Аналіз кореляційних зв’язків між когнітивним показниками та шкалами PCL-5.

У цілому встановлена картина кореляцій свідчить про багатокомпонентний характер когнітивних порушень. Вона показує, що поєднання посттравматичних, нейроповедінкових та емоційних чинників має кумулятивний негативний вплив на когнітивні функції військовослужбовців із розладами сну на тлі ПТСР і легкої ЧМТ. Для оцінки суб’єктивного добробуту використовувалася «Шкала якості життя» (О. С. Чабана), що дозволило визначити рівень соціально-психологічної адаптації військовослужбовців із порушеннями сну при ПТСР та легкій ЧМТ (рис. 9). Результати показали, що найбільша частка респондентів (47%) оцінює якість життя як середню, що відображає помірну задоволеність основними сферами життєдіяльності. Водночас 36% учасників повідомляють про низький або вкрай низький рівень якості життя (20% і 16% відповідно). Це свідчить про зниження загального рівня життєвого благополуччя військовослужбовців із поєднаними ПТСР та наслідками ЧМТлс.

Figure 9. Показники якості життя військовослужбовців з ПТСР, ЧМТлс та порушеннями сну

Отримані результати узгоджуються з даними сучасних досліджень, які свідчать, що якість життя військовослужбовців із ПТСР суттєво знижується через поєднання емоційних, когнітивних та соматичних порушень. Зокрема, у клінічних оглядах відзначається, що хронічна симптоматика ПТСР асоціюється зі стійким зниженням соціального функціонування та суб’єктивного благополуччя [8]. Дослідження у військових популяціях також демонструють, що порушення сну та когнітивний дефіцит є ключовими факторами зниження якості життя, оскільки вони опосередковують вплив психотравматичного досвіду на повсякденне функціонування [9]. Крім того, сучасні метааналізи підтверджують, що коморбідність ПТСР із черепно-мозковою травмою значно посилює вираженість функціональних обмежень і погіршує показники психосоціальної адаптації [10].

Таким чином, виявлені у дослідженні закономірності узгоджуються з результатами сучасних міжнародних досліджень і підкреслюють мультифакторний характер зниження якості життя у даної категорії пацієнтів.

За результатами кореляційного аналізу було встановлено стійкі взаємозв’язки між клініко-психологічними показниками у осіб із порушеннями сну при ПТСР та ЧМТлс. Візуалізація цих зв’язків у вигляді теплової карти (рис. 10) демонструє переважання позитивних кореляцій між вираженістю симптомів ПТСР (PCL-5), нейроповедінковими порушеннями (NSI) та рівнем психологічного дистресу (DASS-21).

Зокрема, найсильніший прямий зв’язок виявлено між показниками PCL-5 та NSI (ρ = 0,67 при p < 0,01), та DASS-21 (ρ = 0,66 при p < 0,01), а також помірний зв’язок з порушеннями сну NSI (ρ = 0,47 при p < 0,01). Водночас спостерігаються виражені негативні кореляції між симптомами ПТСР і якістю життя (ρ = -0,72 при p < 0,01), а також когнітивним функціонуванням (до ρ = -0,43 при p < 0,01), що вказує на суттєвий вплив психотравматичних проявів на загальний стан військовослужбовців.

Figure 10. Теплова карта кореляцій між клініко-психологічними показниками у військовослужбовців із ПТСР та ЧМТлс (n=30)

Подальший аналіз когнітивних функцій за шкалою MoCA у взаємозв’язку з клінічними показниками (рис. 7) показав переважно негативні кореляційні зв’язки між рівнем когнітивного функціонування та вираженістю психопатологічної симптоматики. Найбільш виражений зв’язок виявлено між пам’яттю та нейроповедінковими симптомами, які відображають наслідки перенесеної ЧМТлс (ρ = -0,71; p < 0,001), а також між пам’яттю та загальним рівнем депресії і тривоги (ρ = -0,46 та ρ = -0,48 відповідно; p < 0,01). Порушення мовлення також демонструють значущу негативну кореляцію з показниками NSI (ρ = -0,50; p < 0,01). Отримані результати свідчать про те, що погіршення когнітивного функціонування найбільш виражене при зростанні нейроповедінкових і емоційних порушень.Загалом встановлена картина кореляційних зв’язків підтверджує, що поєднання порушень сну при посттравматичних, емоційних і нейроповедінкових порушеннях має комплексний і взаємопосилюючий характер, що негативно впливає на когнітивне функціонування та якість життя досліджуваних осіб.

Як підсумок нашої роботи, на основі отриманих результатів нами було розроблено та обґрунтовано алгоритм комплексної медико-психологічної допомоги, спрямований на діагностику та лікування військовослужбовців із розладами сну при ПТСР та ЧМТлс з урахуванням поєднання наслідків фізичної травми та змін психологічного стану. Алгоритм складається з чотирьох основних етапів.

Перший етап – діагностично-скринінговий. На цьому етапі визначаються основні симптоми ПТСР, рівень порушень сну та загальний стан пацієнта. Використовуються стандартизовані методики та клінічне спостереження.

Другий етап – психоосвіта. Спрямований на пояснення військовослужбовцю зв’язку між психотравмою та порушеннями сну, а також механізмів підвищеного нервового напруження. Це допомагає сформувати більш усвідомлене ставлення до власного стану.

Третій етап – психологічна корекція. Він є ключовим, оскільки передбачає складання індивідуальної програми відновлення військовослужбовця на основі отриманих результатів обстеження (особливостей структури порушень сну, емоційного стану та когнітивного профілю). Проводиться робота, спрямована на нормалізацію сну, формування правильної гігієни сну, зменшення нічних жахів і загального психоемоційного напруження. Для корекції порушень сну та емоційних проявів використовуються техніки релаксації, дихальні вправи та інші методи саморегуляції. У випадках відмови пацієнтів від медикаментозної терапії доцільно розглядати альтернативні підходи, зокрема використання безрецептурних засобів із відносно безпечним профілем (за погодженням із лікарем), а також навчання військовослужбовців психологічним навичкам, що сприяють нормалізації сну (техніки когнітивного розвантаження перед сном, контроль стимулів, методи релаксації). Також проводиться корекційна робота з когнітивними порушеннями військовослужбовців, спрямована на відновлення уваги, робочої пам’яті та виконавчих функцій із використанням когнітивних вправ і нейропсихологічних методик.

Четвертий етап – соціальна підтримка та моніторинг. Важливо створити безпечне середовище для відновлення, забезпечити емоційну підтримку та поступово відновлювати повсякденну активність. Цей етап передбачає психологічну роботу з родичами військовослужбовців, динамічний моніторинг стану та корекцію призначень і індивідуальної програми реабілітації військовослужбовців із розладами сну при ПТСР та ЧМТлс.

Таким чином, алгоритм базується на комплексному підході та спрямований на одночасне відновлення емоційного стану, сну та когнітивних функцій військовослужбовців.

Обговорення результатів

Дослідження показало, що у військових, які одночасно страждають на посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та мають наслідки черепно-мозкової травми (ЧМТ), спостерігаються тісні зв'язки між симптомами ПТСР, проблемами з поведінкою та мисленням, емоційним дистресом, когнітивними здібностями та загальною якістю життя.

Зокрема, високі показники за шкалами PCL-5 (оцінка симптомів ПТСР), NSI (нейроповедінкові порушення) та DASS-21 (оцінка тривоги, депресії та стресу) свідчать про те, що ці стани часто виникають одночасно. Це підтверджує сучасне розуміння ПТСР як комплексного розладу, який впливає не лише на емоції, але й на когнітивні функції та поведінку[11].Найбільш виражений зв’язок між симптомами ПТСР та нейроповедінковими порушеннями (ρ = 0,67 при p < 0,01) свідчить про значну роль нейрокогнітивного компоненту у структурі ПТСР, особливо в умовах перенесеної ЧМТлс. Подібні результати описуються в сучасних дослідженнях, де підкреслюється, що ЧМТ може посилювати прояви ПТСР через порушення фронтальних і лімбічних структур, відповідальних за емоційну регуляцію та когнітивний контроль [12]. Важливою є також встановлена сильна негативна кореляція між вираженістю симптомів ПТСР та якістю життя (ρ = -0,72 при p < 0,01), що вказує на системний вплив психотравматичного стресу на загальне функціонування пацієнтів. Зниження якості життя при зростанні симптоматики ПТСР узгоджується з даними сучасних досліджень, де ПТСР розглядається як один із провідних факторів зниження соціального, професійного та фізичного функціонування військовослужбовців [13].

Отримані негативні кореляції між показниками нейроповедінкових порушень і когнітивними функціями (MoCA) (ρ = -0,58 при p < 0,01) та пам’яттю (ρ = -0,71 при p < 0,01) відображають роль неврологічних розладів в значущому когнітивному зниженні у військовослужбовців. Цей виражений зв’язок підтверджує, що нейроповедінкові симптоми можуть бути одним із ключових факторів когнітивного дефіциту у даній вибірці [14].

Кореляції з якістю сну (PSQI) демонструють наявність позитивних зв’язків із ПТСР та когнітивними порушеннями, що вказує на потенційну роль розладів сну як основного фактора, що може посилювати як емоційні, так і когнітивні симптоми [15].

Отримані результати підтверджують гіпотезу про те, що поєднання ПТСР і наслідків ЧМТ формує взаємопідсилювальний патопсихологічний комплекс, у якому емоційні, когнітивні та нейроповедінкові порушення тісно інтегровані та взаємно обтяжують перебіг один одного, що призводить до суттєвого зниження когнітивного функціонування та якості життя військовослужбовців.

Висновки

У військовослужбовців із посттравматичним стресовим розладом та наслідками черепно-мозкової травми встановлено наявність комплексних порушень, що охоплюють емоційну, когнітивну та нейроповедінкову сфери. Виявлені взаємозв’язки між клініко-психологічними показниками підтверджують їх взаємообумовлений характер, при якому посилення посттравматичної симптоматики супроводжується зростанням психологічного дистресу та нейроповедінкових порушень. Отримані дані свідчать про гетерогенність клінічних проявів та їх залежність від поєднання психотравматичних і органічних чинників. Когнітивні порушення у досліджуваній групі мають тісний зв’язок із вираженістю психопатологічної симптоматики та нейроповедінкових змін. Найбільш вразливими є функції пам’яті та мовлення, що свідчить про значний вплив як емоційного дистресу, так і наслідків травматичного ураження головного мозку на стан вищих психічних функцій. Погіршення когнітивного функціонування супроводжується зниженням якості життя, що відображає глибину дезадаптації та функціональних обмежень у цієї категорії пацієнтів.

Порушення сну при ПТСР та ЧМТлс є важливим компонентом виявленого симптомокомплексу та чинником, що потенційно посилює як емоційні, так і когнітивні розлади. Встановлено, що розлади сну інтегруються у загальну структуру психопатологічних змін і можуть відігравати роль у підтриманні їхнього хронічного перебігу. Виявлений факт відмови військовослужбовців від використання снодійних препаратів попри наявність денної дисфункції свідчить про необхідність психоосвітніх заходів та навчання альтернативним навичкам відновлення сну.

Отримані результати обґрунтовують необхідність комплексного підходу до діагностики та лікування військовослужбовців з урахуванням взаємозв’язку між психоемоційними, когнітивними та соматичними порушеннями.