Перейти до головного Перейти в головне навігаційне меню Перейти на нижній колонтитул сайту
Опубліковано: 2016-09-13

Аналіз психометричних характеристик експериментально-психологічних методик для обстеження працівників правоохоронних органів

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця; Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика
experimental-psychologic methods psychometric characteristics psychodiagnostics law enforcement officers експериментально-психологічні методики психометричні характеристики психодіагностика співробітники правоохоронних органів

Анотація

Актуальність. Одним з основних напрямків роботи відомчої психіатричної служби органів внутрішніх справ є активна диспансеризація, причому ряд відомчих документів вимагає постійного вдосконалення психодіагностичної роботи, своєчасного виявлення працівників правоохоронних органів з нервово-психічною нестійкістю, схильністю до агресії й інших девіантних форм поведінки.

Методи та матеріали. Метою дослідження був вибір додаткових експериментально-психологічних методик для проведення психологічного обстеження співробітників правоохоронних органів, а як завдання дослідження виступала оцінка надійності, дискримінативності та валідності психологічних тестів. Матеріал дослідження: група, сформована методом випадкового вибору із представників практично всіх основних поліцейських професій, що складає з 348 респондентів чоловічого гендеру у віці від 21 до 48 років. З урахуванням того, що скринінговое психологічне обстеження співробітників правоохоронних органів під час періодичних психіатричних оглядів здійснюється в умовах обмежень у часі й необхідності винесення висновку безпосередньо після закінчення тестування, для апробації були відібрані непроективні психологічні методики, що добре зарекомендували себе за даними наукової літератури й, крім того, що характеризуються невеликою кількістю питань, їхньою простотою (у більшості - це дихотомічних шкал), а так само не потребуючі багато часу для їхньої обробки: методика «Агресивна поведінка» (Е. П. Ільїн, П. О. Ковальов, 2001), тест самооцінювання тривожності-ригідності-екстравертованості «ТРЕ» (Д. Моудслі, 2002), тест «IPC-Fragebogen» (H. Levenson, 1986), тест «МS PTSD» (N.M. Keane, 2001).

Результати. Надійність тестів була досліджена шляхом визначення їх консістентності за результатами розрахунку коефіцієнта α Л. Кронбаха й методу розщеплення навпіл Гуттмана; дискримінативність визначалася шляхом розрахунку коефіцієнта, конструктивна валідність досліджувалася шляхом проведення експлораторного факторного аналізу, причому факторні навантаження, рівні або перевищуючі 0,3, розцінювалися як достатні, за умовою, що інші факторні навантаження по відповідному пункті прагнули до нуля; критеріальна валідність досліджувалася шляхом розрахунку коефіцієнта дихотомічної кореляції φ, а статистична значимість коефіцієнту  φ визначалася по таблицях розподілу χ з одним ступенем свободи. Отримані дані дають можливість стверджувати, що для контингенту співробітників правоохоронних органів дискримінативність (δ-Ferguson=0,88±0,1) і критеріальна валідність (φ≥0,225; р≤3Е-05) всіх шкал методик досить високі. Надійність методики «Агресивна поведінка» оцінюється як висока тільки щодо діагностики загального рівня нестриманості (α-Кронбаха=0,78; Guttman split-half=0,763), тоді як надійність і конструктивна валідність її окремих шкал недостатні. Беручи до уваги високий рівень дискримінативності й критеріальної валідності цього тесту, можливо говорити про доцільність його використання тільки як індикатор загального рівня нестриманості співробітників правоохоронних органів. МS PTSD виявила високий рівень надійності, дискримінативності й валідності (α-Кронбаха=0,67; Guttman split-half=0,63; δ-Ferguson=0,984), що дозволяє рекомендувати її використання в процесі психодіагностичного обстеження співробітників правоохоронних органів. Рівень надійності й конструктивної валідності методик «IPC-Fragebogen» і «ТРЕ» виявився недостатнім (α-Кронбаха≤0,5; Guttman split-half≤0,5), що вказує на неможливість їхнього використання в процесі психологічного обстеження співробітників правоохоронних органів.

Висновки. Важливим висновком, отриманим у результаті проведеної роботи, є об'єктивне підтвердження того, що існуюча практика впровадження в практичну діяльність відомчих психолого-психіатричних служб психодіагностичних методик, навіть тих, які добре зарекомендували себе на протязі тривалого використання в рамках інших професійних контингентів, без проведення їхньої якісної оцінки та аналізу апробації при обстеженні співробітників правоохоронних органів, варто вважати неприйнятною. Навпроти, використання будь-яких психодіагностичних інструментів повинне здійснюватися тільки після обґрунтованого доказу адекватності їх психометричних характеристик, з обліком гендерних, соціально-психологічних, а, можливо, і регіональних особливостей контингенту.

Creative Commons License
Ця робота захищена авторським правом згідно із ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Актуальність

Одним з основних напрямків роботи по психолого-психіатричному забезпеченню службової діяльності працівників органів внутрішніх справ (ОВС) є активна диспансеризація контингенту, прикріпленого до психіатричних лікувально-профілактичних закладів МВС шляхом проведення щорічних періодичних психіатричних оглядів з обов’язковим психологічним скринінговим діагностичним обстеженням. Низка відомчих документів, таких як Програма психопрофілактичної роботи з особовим складом органів та підрозділів внутрішніх справ України на 2013-2017 рр., Концепція розвитку і вдосконалення медико-психологічної реабілітації в системі МВС України та програма заходів з її реалізації та ін., вимагає постійного вдосконалення психодіагностичної роботи, своєчасного виявлення не тільки осіб, які страждають на розлади психіки та поведінки, але й працівників ОВС з нервово-психічною нестійкістю, схильністю до агресії та інших девіантних форм по-ведінки. Здійснення цієї роботи неможливо без розширення асортименту експериментально-психологічних методик, які могли б бути використані під час проведення масових щорічних психолого-психіатричних оглядів працівників ОВС у Центрах психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору ГУМВС (УМВС) областей.

Таким чином, метою даного дослідження був відбір додаткових експериментально-психологічних методик для проведення психологічного скринінг-діагностичного обстеження працівників ОВС. Відповідно до поставленої мети, в якості завдань дослідження виступала оцінка надійності, дискримінативності та валідності обраних експериментально-психологічних методик та формування висновків щодо можливості їх подальшого використання в системі ОВС України.

Методи та матеріали

З урахуванням того, що скринінгове психологічне обстеження працівників ОВС під час проведення щорічних періодичних психіатричних оглядів здійснюється в умовах обмеження часу та необхідності винесення висновку безпосередньо після закінчення тестування, для апробації були відібрані непроективні психологічні методики, які добре зарекомендували себе за даними наукової літератури, та, крім того, характеризуються невеликим обсягом запитань (тверджень), простотою відповідей (в більшості – це діхотомічні шкали), а також не потребують великої кількості часу для їх опрацювання. Основними діагностичними цілями обраних психологічних тестів було виявлення різноманітних психологічних маркерів нервово-психічної нестійкості, як екзогенно-невротичної, так і конституціонально-особистісної етіології.

Методика «Агресивна поведінка» (Є. П. Ільїн, П. О. Ковальов) є струк-турованим психологічним інтерв’ю, націленим на виявлення схильності лю-дини до агресивних форм поведінки як у вербальному, так у фізичному її проявах ( Ilyn, 2011 ). Тест (АП) складається з 40 тверджень, яким співпадає діхотомічна шкала відповідей. Методика дозволяє дослідити психологічні особливості респондента за 4 шкалами: схильність до прямої вербальної агресії (ПВ), схильність до непрямої агресії (НВ), схильність до прямої фізичної агресії (ПФ), схильність до непрямої фізичної агресії (НФ), а також за інтегральним показником - рівнем нестриманості (РН).

Методика «Самооцінка тривожності, ригідності та екстравертованості» (Д. Моудслі), чи тест «ТРЕ», є структурованим психологічним інтерв’ю, націленим на експрес-діагностичне оцінювання трьох важливих характеристик індивіда: тривожності, ригідності та екстравертованості ( Dermanova, 2002 ). Тест (ТРЕ) скла-дається з 40 запитань, якім співпадає діхотомічна шкала відповідей. Кожній, зазначеній у назві методики, психологічній характеристиці співпадає відпо-відна шкала з структурно можливим результатом від 20 до 80 балів.

«IPC-Fragebogen», який в россійськовмовній науковій літературі часто позначається як «Опитувальник локусу контролю» (H. Levenson) є структурованим психологічним інтерв’ю, націленим на експрес-діагностику таких важливих харктеристик, як інтерналність та екстернальність ( Krampen, 1986 ). Згідно до теоретичних постулатів, якими користувалися розробники методики, минулі досвіди індивіда та генералізовані очікування, накопичені в інших ситуаціях, призводять до набуття стійкої схильності до класифікації усіх подій навколишнього на грунті сприйнятих причин отримання підкріплення, тобто саме «локусу контролю». Ця особистісна якість певною мірою дає можливість прогнозувати реагування респондента в складних умовах. Тест «IPC-Fragebogen» складається з 24 тверджень з діхотомічною шкалою відповідей. Аналіз отриманих результатів здійснюється за трьома шкалами: інтернальності (І), екстернальності за рахунок випадку (С) та екстернальності за рахунок людей (Р).

Міссісіпська шкала ПТСР (N. M. Keane) є структурованим психологічним інтерв’ю, спрямованим на експрес-діагностику наявності та вираженості симптомів посттравматичного стресового розладу, що особливо важливо під час обстеження контингенту працівників ОВС, які приймали участь у бойових діях, у припиненні масових заворушень чи у інших екстремальних ситуаціях ( Tarabina, 2001; Omelianovich, 2003 ). Опитувальник (МS PTSD) складається з 35 тверджень, кожне з яких респондент може оцінити за шкалою Лайкерта з 5 ступенями відповідності, а результати аналізуються за сумою показників двох шкал («пряма» та «зворотна»).

Статистична обробка отриманих результатів здійснювалась з використанням розрахунку коефіцієнтів α-Л. Кронбаха, половинного розщеплення Гуттмана, δ-Л. Фергюсона, діхотомічної кореляції φ, однофакторного дисперсійного аналізу з використанням класичної моделі Фішера, патріціонного кластерного аналізу та експлораторного факторного аналізу.

Група обстежених складалась з 348 працівників органів та підрозділів внутрішніх справ ( Таблиця 1 ) у віці від 21 до 48 років, при чому 185 осіб (53,2%) були у віці до 30 років, а 163 особи (46,8%) – старіші за 30 років. Усі 100% респондентів були представниками чоловічого гендеру, які по службі характеризувалися позитивно, за психіатричною допомогою ніколи не зверталися, інформації про епізоди відхилень від загальноприйнятих форм поведінки не надходило, за результатами психіатричного огляду будь-яких розладів психіки та поведінки діагностовано не було.

Соціологічні характеристики Кількість осіб %
Напрямок службової діяльності
спецпідрозділи 68 19.54
патрульна служба 120 34.48
оперативна служба 76 21.84
дільничні інспектори 31 8.908
неоперативна служба 53 15.23
спецпідрозділи 68 19.54
Звання
офіцер 183 52.59
сержант, прапорщик 165 47.41
Освіта
вища 221 63.5
середня 127 36.5
Сімейний стан
одружений 189 54.31
неодружений 143 41.09
розлучений 16 4.598
Діти у родині
мають 165 47.41
не мають 183 52.59
Таблиця 1. Соціально-психологічні характеристики обстежуваного контингенту.

Стаж служби респондентів у ОВС становив від 1 до 27 років, при цьому 77 респондентів (22,1%) мали стаж служби менш, ніж 3 роки, 123 респонден-ти (35,4%) – від 3 до 10 років, а 148 респондентів (42,5%) – більш, ніж 10 років.

Обстежувана вибірка працівників ОВС була складена методом випадкового вибору та складалася з представників практично усіх основних поліцейських професій (Таблиця 1), які були згруповані за напрямками службової діяльності: працівники спецпідрозділів («Грифон» та ін.) – 68 осіб (19,54%), працівники патрульної служби поліції – 120 осіб (34,48%), оперуповноважені та їх помічники (Управління карного розшуку, Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, тощо) – 76 осіб (21,84%), дільничні інспектори – 31 особа (9,91%) та працівники, які працюють на неоперативних посадах (слідчі, працівники кадрового апарату, експерти-криміналісти, тощо) – 53 особи (15,23%).

Кількість офіцерів складала 183 особи (52,6%), а кількість сержантів та прапорщиків – 165 осіб (47,4%). 221 респондент (63,5%) мав вищу освіту, а 127 (36,5%) – середню або середню-спеціальну. Більшість респондентів знаходились у шлюбі чи були неодружені (189 осіб (54,3%) та 143 особи (41,1%) відповідно), і лише 16 осіб (4,6%) були розлучені. Практично порівну вибірка розділялася на респондентів, які мали на вихованні дітей та їх не мали (165 осіб (47,4%) та 183 особи (52,6%) відповідно).

Таким чином, за своїм обсягом та соціологічними характеристиками дослідницька група є репрезентативною по відношенню до загального контингенту працівників ОВС та може бути використана для проведення апробації психодіагностичних методик і формування висновків про їх надійність, дискримінативність та валідність в межах цього специфічного контингенту.

Результати

Надійність психометричних методик

Надійність тестів була досліджена шляхом визначення їх консистентності за результатами розрахунку коефіцієнту α Л. Кронбаха та методом розщеплення навпіл. За результатами оцінювання консістентності тесту «Агресивна поведінка» були отримані дані, які свідчать про досить високу внутрішню узгодженість складових інтегрального показника РН, та прийнятну консістентність шкал КВ та ПФ, тоді як показники коефіцієнтів α-Кронбаха та половинного розщеплення Гуттмана для шкал ПВ та КФ вказують на сумнівний характер надійності цих шкал ( Таблиця 2 ).

Шкали ПВ КВ КФ ПФ РН
М 3.368 3.052 1.181 3.141 9.56
SE 0.094 0.101 0.072 0.098 0.228
SD 1.753 1.89 1.338 1.832 4.251
D 3.075 3.571 1.791 3.355 18.07
α -Кронбаха 0.567 0.607 0.536 0.605 0.78
Guttman split-half 0.567 0.676 0.407 0.522 0.763
Таблиця 2. Загальні статистичні характеристики показників методики «Агресивна поведінка» (Є.П. Ільїн) та результати розрахунку статистичних характеристик її консистентності. М – середнє за шкалою; SE – стандартна помилка за шкалою; SD – стандартне відхилення за шкалою; D – дисперсія показників шкали; α-Кронбаха – коефіцієнт альфа Л. Кронбаха; Guttman split-half – коефіцієнт половинного розщеплення Гуттмана.

За результатами аналізу показників методики «Самооцінка тривожності, ригідності та екстравертованості». було виявлено, що середні інтегральні показники тривожності, ригідності та екстравертованості обстежуваного контингенту знаходились в межах середнього рівня. Разом з тим, слід зазначити, що показники коефіцієнтів α-Кронбаха та половинного розщеплення Гуттмана для діагностичних шкал цього тесту були вкрай низькими. Таким чином, від 44% до 86% дисперсії результатів, отриманих за шкалами тесту, залежать не від справжньої дисперсії, а від дисперсії помилки, що дає можливість розцінювати надійність методики «Самооцінка тривожності, ригідності та «екстравертованості» як незадовільну.

За результатами проведеного дослідження показників методики «IPC-Fragebogen» було встановлено, що консістентність зазначеного тесту також не є достатньою, а від 46% до 61% дисперсії отриманих результатів залежать від дисперсії помилки (Таблиця 3).

За результатами оцінювання консістентності тесту «MS PTSD» були отримані дані, які свідчать про досить високу внутрішню узгодженість методики. Крім того, отримані в результаті нашого дослідження дані збігаються з результатами вивчення консістентності, в особливості – показника α-Кронбаха, які були отримані на аналогічному матеріалі авторами російськомовної адаптації цієї методики (Tarabina, 2001), хоча середній показник шкали у російських поліцейських і був декілька більшим (Таблиця 3).

Методики ТРЕ I-P-C Frageboden MS PTSD
Шкали Т Р Е I P C МВС України МВС РФ
М 36.7 42 34.22 6.95 1.08 1.8 48.56 64.65
SE 0.4 0.41 0.42 0.06 0.07 0.08 0.53 -
SD 6.69 7.61 7.8 1.1 1.27 1.45 10.06 -
D 44.8 57.8 60.8 1.21 1.62 2.1 101.18 -
α-Кронбаха 0.46 0.14 0.44 0.39 0.58 0.54 0.67 0.69
Guttman split-half 0.49 0.13 0.56 0.36 0.59 0.44 0.63 0.78
Таблиця 3. Загальні статистичні характеристики та результати розрахунку консистентності тестів «ТРЕ», «IPC-Fragebogen» та «MS PTSD» М – середнє за шкалою; SE – стандартна помилка за шкалою; SD – стандартне відхилення за шкалою; D – дисперсія показників шкали; α-Кронбаха – коефіцієнт альфа Л. Кронбаха; Guttman split-half – коефіцієнт половинного розщеплення Гуттмана.

Дискримінативність та валідність методик

Дискримінативність використаних психодіагностичних методик оцінювалась шляхом розрахунку коефіцієнту δ Л.Фергюсона. В результаті проведеного аналізу було встановлено, що дискримінативність усіх шкал методик «АП», «MS PTSD», «ТРЕ» та «IPC-Fragebogen», є досить високою (δ-Ferguson=0,88±0,1), причому найвищий рівень дискримінативності виявили показники методики «MS PTSD» та «Агресивна поведінка», а показники ін-дивідуальної прогностичності тестів «ТРЕ» та «IPC-Fragebogen» були значно меншими (Таблиця 4).

шкала ПВ КВ КФ ПФ РН PTSD
δ-Ferguson 0.922 0.938 0.794 0.921 0.963 0.984
Методика «ТРЕ» «I-P-C-Fragebogen»
шкала Т Р Е I P C
δ-Ferguson 0.894 0.805 0.833 0.781 0.805 0.873
Методика «Агресивна поведінка» MS
Таблиця 4. Результати розрахунку коефіцієнту дискримінативності δ-Фергюсона психодіагностичних методик «АП», «MS PTSD», «ТРЕ» та «I-P-C-Fragebogen». М – середнє за шкалою; SE – стандартна помилка за шкалою; SD – стандартне відхилення за шкалою; D – дисперсія показників шкали; α-Кронбаха – коефіцієнт альфа Л. Кронбаха; Guttman split-half – коефіцієнт половинного розщеплення Гуттмана.

Конструктивна валідність психодіагностичних методик досліджувалась шляхом проведення експлораторного факторного аналізу, причому факторне навантаження, рівне чи вище за 0,3, розцінювалось як достатнє, за умовою, що інші факторні навантаження за відповідним пунктом прагнули до нуля.

В результаті проведеного аналізу показників окремих пунктів методики «Агресивна поведінка» було виділено 4 фактори, які теоретично повинні були співпадати з діагностичними шкалами методики. Відповідно до виділених факторів їх навантаження було достатнім та максимальним для наступних змінних тесту (Таблиця 5): 1 фактор – змінні № 2, 5, 9, 13, 25, 26, 30, 37 та 38; 2 фактор – змінні № 1, 6, 11, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 27, 29, 31, 34 та 35; 3 фактор – змінні № 3, 11, 19, 22, 23, 24 та 25; 4 фактор – змінні № 4, 8, 12, 20, 28 та 36. Крім того, змінні № 32, 33, 39 та 40 мали факторне навантаження нижче за 0,3 відповідно до будь-якого з виділених факторів. В результаті порівняння виявлених факторів та наборів пунктів тесту, які їх сформували, зі структурою запропонованих авторами методики діагностичних шкал, було виявлено, що конструктивна валідність шкали ПВ була підтверджена тільки для 50% тверджень, які її складають; для шкали КВ – для 30% тверджень; для шкали КФ – для 30% тверджень; для шкали ПФ – для 60% тверджень.

1 2 3 4 1 2 3 4
1 0.107 0.461 0.026 0.081 21 0.279 0.396 0.126 0.139
2 0.622 0.045 0.15 0.164 22 0.214 0.125 0.456 0.211
3 0.18 0.14 0.431 0.011 23 0.02 0.172 0.423 0.022
4 0.143 0.08 0.03 0.477 24 0.071 0.06 0.525 0.165
5 0.424 0.086 0.05 0.056 25 0.339 0.09 0.547 0.157
6 0.339 0.348 0.089 0.013 26 0.555 0.14 0.13 0.155
7 0.03 0.261 0.147 0.159 27 0.11 0.629 0.117 0.105
8 0.284 0.208 0.177 0.449 28 0.261 0.2 0.14 0.412
9 0.463 0.037 0.041 0.195 29 0.191 0.32 0.06 0.229
10 0.108 0.198 0.25 0.243 30 0.546 0.116 0.09 0.098
11 0.074 0.337 0.359 0.222 31 0.2 0.376 0.274 0.014
12 0.228 0.237 0.127 0.308 32 0.131 0.177 0.149 0.282
13 0.478 0.177 0.243 0.12 33 0.122 0.021 0.59 0.19
14 0.17 0.466 0.04 0.09 34 0.058 0.612 0.02 0.111
15 0.079 0.585 0.09 0.15 35 0.217 0.371 0.16 -0.073
16 0.09 0.323 0.114 0.58 36 0.17 0.073 0.27 0.642
17 0.02 0.449 0.08 0.137 37 0.6 0.02 0.068 0.14
18 0.323 0.307 0.02 -0.04 38 0.328 0.254 0.057 0.004
19 0.028 0.06 0.582 0.028 39 0.13 0.018 0.246 0.03
20 0.415 0.082 0.066 0.355 40 0.18 0.021 0.043 0.094
Змінна Матриця повернутих компонентів Змінна Матриця повернутих компонентів
Таблиця 5. Результати експлораторного факторного аналізу методики «Агресивна поведінка» (варімакс - кручення з нормалізацією Кайзера).

Все вищесказане вказує на недостатні зв’язки між латентними факторами та змінними, що спостерігаються, тобто на недостатню конструктивну валідність методики «Агресивна поведінка».

В результаті проведеного експлораторного факторного аналізу показників окремих пунктів методики «Опитувальник локусу контролю» було виділено 3 фактори, які теоретично повинні були співпадати з діагностичними шкалами методики (Таблиця 6). Разом з тим, в при оцінюванні показників факто-рного навантаження змінних було встановлено, що 1 фактору відповідали змінні №2, 6, 7, 10, 14, 16, 24, які становили повний набір пунктів шкали С, але, крім того, найбільші факторні навантаження в межах цього виділеного фактору мали змінні № 3, 8, 11, 13, 17 та 22, тобто усі пункти шкали Р, за виключенням 15 та 20.

Змінна Матриця повернутих компонентів Змінна Матриця повернутих компонентів
1 2 3 1 2 3
«Опитувальник локусу контролю»
1 -0.11 0.42 -0.23 13 0.46 -0.05 0.11
2 0.42 0.05 -0.07 14 0.58 -0.21 -0.01
3 0.61 -0.22 -0.02 15 0.28 0.38 0.25
4 -0.16 0.1 0.11 16 0.56 0.16 -0.09
5 -0.2 0.35 0.14 17 0.41 0.17 -0.12
6 0.5 -0.15 0.12 18 -0.09 0.02 0.82
7 0.47 -0.24 -0.14 19 -0.13 0.08 0.81
8 0.39 -0.02 -0.14 20 0.29 0.38 -0.12
9 0.06 0.52 -0.01 21 -0.16 0.59 0.07
10 0.36 0.2 0.18 22 0.56 0.13 -0.17
11 0.56 -0.07 -0.16 23 -0.12 0.46 0.11
12 0.5 -0.14 -0.07 24 0.49 -0.07 0.11
«Самооцінка тривожності, ригідності та екстравертованості»
1 0.577 -0.129 -0.186 19 0.362 -0.013 0.07
2 0.538 -0.072 -0.153 20 0.419 -0.231 0.162
3 -0.232 -0.038 -0.033 21 0.406 0.131 0.232
4 -0.044 -0.113 0.283 22 0.244 0.051 -0.307
5 -0.104 0.133 0.4 23 0.523 0.036 0.217
6 0.525 -0.026 0.022 24 -0.015 -0.26 0.137
7 -0.059 0.219 -0.09 25 0.274 -0.118 0.528
8 -0.182 -0.178 0.316 26 0.372 0.057 -0.027
9 0.181 -0.571 0.002 27 0.262 -0.579 0.087
10 0.216 -0.054 0.611 28 0.191 0.451 -0.098
11 0.401 -0.15 -0.24 29 0.446 -0.004 -0.039
12 -0.075 0.366 0.119 30 0.154 0.447 -0.092
13 0.457 -0.076 0.031 31 0.444 -0.199 0.137
14 0.068 0.317 0.063 32 0.323 0.423 0.097
15 0.428 -0.181 -0.02 33 0.444 0.132 -0.113
16 0.436 0.06 0.036 34 0.192 -0.096 0.55
17 -0.041 0.203 0.317 35 0.054 0.372 0.324
18 0.499 0.055 -0.222
Таблиця 6. Результати експлораторного факторного аналізу методик «Опитувальник локусу контролю» та «ТРЕ» (варімакс - кручення з нормалізацією Кайзера).

Другому фактору відповідали змінні №1, 5, 9, 21 та 23, які співпадали з пунктами шкали І, а також змінні № 15 та 20, які співпадали з пунктами шкали Р. Найбільші факторні навантаження змінних №18 та 19, які співпадали відповідним пунктам шкали І, були віднесені до окремого 3 фактору.

Обговорення

Таким чином, хоча факторизація, яка була проведена з використанням результатів емпіричного дослідження і не підтвердила конструктивну валідність методики «Опитувальник локусу контролю» для контингенту працівників ОВС, отримані результати не протирічать загальному теоретичному базису, на якому був заснований опитувальник – виділений нами 1 фактор включав в себе пункти двох шкал, які оцінювали одну й ту ж психологічну характеристику – екстернальність (тільки в різних її проявах), не включаючи в себе жодного пункту шкали, яка оцінювала протилежну психологічну ха-рактеристику – інтернальність.

В результаті проведеного експлораторного факторного аналізу показників окремих пунктів методики «Самооцінка тривожності, ригідності та екстравертованості» було виявлено, що у випадку виділення 3 факторів, які теоретично повинні були співпадати з діагностичними шкалами тесту, достатні факторні навантаження мають тільки 25 з 35 змінних методики, тобто у 29% отриманих змінних статистично значущі зв’язки з латентними факторами були відсутні (Таблиця 6). Крім того, будь-якого збігу структури змінних, що сформували виділені фактори зі структурою діагностичних шкал методики не спостерігалося: 1 фактор містив 6 змінних, які входили до структури шкали Т та 6 змінних, які входили до шкали Е; 2 фактор – 2 змінних, які входили до шкали Р та по 1 змінній, які входили до шкал Т та Е; 3 фактор – 3 змінних, які входили до шкали Т та 1 змінну, яка входила до шкали Е. Таким чином, отримані результати свідчать про недостатню конструктивну валідність методики «Самооцінка тривожності, ригідності та екстравертованості».

Критеріальна валидність психодіагностичних методик досліджувалась шляхом розрахунку коефіцієнту діхотомічної кореляції φ. Статистична значущість коефіцієнту φ визначалася по таблицям розподілу χ2 з одним ступенем свободи. Для здійснення вказаного аналізу була проведена кластерізація показників психодіагностичних методик методом К-середніх, що дозволило виділити групи респондентів (р≤0,0001), які мали статистично значущі більш за середньогрупові (1 кластер) та менш за середньогрупові (2 кластер) показники за кожною окремою методикою. Кількість респондентів, які склали зазначені кластери колихалась від 71 до 230 осіб. Виключенням стала шкала ригідності методики «ТРЕ», кластерізація показників якої виявилася статистично неприйнятною (р=0,097).

В якості критеріальної групи були обрані особи, які склали 1 кластер за результатами методики MS PTSD. В основу такого вибору було покладено те, що дана методика за своєю структурою комплексно оцінює (прямо чи непрямо) і симптоми тривоги, і прояви емоційної ригідності, і схильність до агресивних проявів, і інші психологічні маркери, які свідчать про порушення психологічної адаптації. Крім того, як вже було вказане вище, ця методика вже проходила адаптацію на контингенті МВС Російської Федерації, до того ж її консистентність, дискримінативність та конструктивна валідність були повністю підтверджені протягом нашого дослідження.

В результаті проведеного розрахунку коефіцієнту φ було встановлено, що при досить високому рівні статистичної значущості отриманих результатів критеріальну валідність усіх психодіагностичних методик можливо вважати за достатню: для методики «Агресивна поведінка»: φ=0,242; р=6Е-06; для методики «Самооцінка тривожності, ригідності та екстравертованості»: φ=0,225; р=3Е-05; для методики «Опитувальник локусу контролю»: φ=0,354; р=4Е-11.

Висновки

Таким чином, в результаті проведеного аналізу основних показників якісного оцінювання психометричних характеристик обраних експериментально-психологічних методик були отримані дані, які дають можливість стверджувати, що для використання в межах контингенту працівників ОВС надійність методики «Агресивна поведінка» є досить високою тільки відносно діагностики загального рівня нестриманості, але надійність та конструктивна валідність її окремих шкал недостатні. Приймаючи до уваги високий рівень дискримінативності та критеріальної валідності цього тесту, методика «Агресивна поведінка» може бути використана, але тільки як індикатор загального рівня нестриманості працівників ОВС, тоді як її використання з метою вивчення структури агресивної поведінки не може бути розцінене як доцільне.

Міссісіпська шкала ПТСР виявила високий рівень надійності, дискримі-нативності та валідності, що дає можливість рекомендувати її використання в процесі психодіагностичного обстеження працівників ОВС.

Рівень надійності та конструктивної валідності методики «Самооцінка тривожності, ригідності та екстравертованості» виявився низьким. Крім того, надійність «Опитувальника локус контролю» також виявилася недостатньою, а її конструктивна валідність обмежена виявленням переваги інтернальних-екстернальних властивостей, що хоча і не суперечить концепції Дж. Роттера, не співпадає повністю з характеристиками тесту, запропонованими його авторами. Все вищесказане вказує на неможливість використання цих тестів в процесі психологічного обстеження працівників ОВС.

Підводячи підсумок, слід звернути особливу увагу на ще один висновок, якій логічно витікає з усього вищесказаного. Існуюча практика впровадження в роботу відомчих психолого-психіатричних служб психодіагностичних методик, навіть тих, які добре зарекомендували себе протягом довготривалого використання в межах інших професійних контингентів, без проведення їх якісного оцінювання та аналізу результатів апробації при обстеженні пра-цівників ОВС слід вважати неприйнятною. Навпроти, використання будь-яких психодіагностичних інструментів відносно представників цього досить специфічного контингенту повинно відбуватися тільки після обгрунтованого доказу їх надійності та валідності з урахуванням гендерних, соціально-психологічних, а можливо і регіональних особливостей контингенту.

Посилання

  1. Ilyin E. Emotsii i chuvstva. Saint Petersburg: Pyter; 2001.
  2. Dermanova I. Metodika samootsenki trevoznosti, rigidnosti I ekstravertirovanosti. In: Diagnostika emotsionalno-nravstvennogo razvitiya. Saint Petersburg: Pyter; 2002.
  3. Krampen G. Zur Spezialitat von Kontrolluberzeugungen. Psychology. Schweizerische Zeitschrift fur Psychologie. 1986;1(1-2):67-86.
  4. Tarabrina N. Praktikum po psihologii posttravmaticheskogo stressa. Saint Petersburg: Pyter; 2001.
  5. Omelianovich V. Post-Traumatic Stress Disorder with Operative Staff of Internal Affairs Bodies (Early Diagnostics and Psychoprofillaxis). Thesis for Kandidat of Medicine degree on the speciality 14.01.16. - psychiatry. 2003;.