Перейти до головного Перейти в головне навігаційне меню Перейти на нижній колонтитул сайту
Опубліковано: 2017-08-03

Порівняльна ефективність нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП)

Редакція журналу
NSAID osteoarthritis effectiveness Nonsteroidal anti-inflammatory drug НПЗП остеоартрит ефективність нестероїдні протизапальні препарати остеоартроз

Анотація

Опис результатів метааналітичного дослідження, опублікованного в журналі "Lancet", яке мало на меті порівняти ефективність НПЗП при використанні у пацієнтів із остеоартритом колінного та кульшового суглоба

Актуальність

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – це група найчастіше вживаних препаратів у світі, які використовуються для звільнення від болю (аналгетична дія), гарячки (антипіретична дія) та запалення (протизапальна дія). Їх ефект пов’язаний із пригніченням активності ферменту циклооксигенази (ЦОГ), який приймає важливу участь у виробленні медіаторів запалення у циклі арахідонової кислоти.

Можливість досягнення протизапального ефекту таким чином, блокуванням ЦОГ, вже порівняно давно відома вченим та лікарям, через що на фармацевтичному ринку ця група препаратів є широко представленою. Окремі представники можуть суттєво відрізнятися один від одного як вираженістю своїх аналгетичних, протизапальних та антипіретичних ефектів, так і побічною дією.

Так, наприклад, вже давно відомо, що НПЗП, особливо при довгому використанні, здатні призводити до шлунково-кишкових побічних ефектів, через що часто їх прийом доводилось обмежувати. Фармринок відреагував на це випуском НПЗП, які діють переважно на одну із ізоформ ЦОГ (ЦОГ-2), та інтенсивно рекламував ці засоби, як цілком безпечні. І дійсно, їх прийом майже не був асоційований із вищевказаними побічними ефектами, але, як виявилось, підвищує ризик кардіоваскулярних подій, наприклад, інфаркту міокарда [2].

Ефективність при остеоартриті

Остеоартрит – це патологічний стан, який характеризується фокальнами зонами втрати хрящової тканини із змінами у підхрящових ділянках кістки, утворенням остеофітів на кутах хряща, стоншення капсули суглоба та помірним синовітом [3]. Серед українсько-російської наукової медичної літератури прижився термін остеоартроз, що відображає, скоріше за все, відмінні погляди на патогенез цього захворювання із Західним світом, а саме роль у ньому процесу запалення. Більш детально про відмінність у термінах можна прочитати, наприклад, у статті Attur MG та співавторів (2002) [4].

Група вчених на чолі із Bruno R da Costa, Інститут первинної медичної допомоги (Institute of Primary Health Care), Швейцарія, у липні опублікувала ґрунтовний мета-аналіз, присвячений використанню НПЗП при остеоартриті колінного та кульшового суглоба [5]. Головним чином, їх цікавило порівняння ефективності цих препаратів.

З цією метою вчені переглянули результати всіх доступних рандомізованих контрольованих досліджень та відібрали 76 із них. Загальна проаналізована вибірка склала 58 451 пацієнтів. Були включені такі препарати, як парацетамол, рофекоксиб, луміракоксиб, еторікоксиб, диклофенак, целекоксиб, напроксен та ібупрофен у різних дозуваннях. Слід зазначити, що рофекоксиб був відкликаний із ринку США та ЄС компанією-виробником у зв’язку із підвищеним ризиком серцево-судинних побічних ефектів [6], але в України ще використовується. Схожа ситуація із луміракоксибом, що стосується еторікоксибу – він дозволений у багатьох країнах, але не в США.

Основні результати аналізу показані в таблиці 1. Відповідно до результатів аналізу вчені проранжували НПЗП від найменш до найбільш ефективних у порівнянні із плацебо. Перша п’ятірка з урахуванням доз виглядала наступним чином:

  1. Рофекоксиб 50 мг, еторікоксиб 90 мг.
  2. Диклофенак 150 мг, еторікоксиб 60 мг.
  3. Рофекоксиб 25 мг, еторікоксиб 30 мг.
  4. Рофекоксиб 12.5 мг, ібупрофен 2400 мг, луміракоксиб 400 мг.
Препарат Розмір ефекту у порівнянні із плацебо (чим <0, тим кращий ефект)
Парацетамол <2000 мг -0.07
Парацетамол 3000 мг -0.18
Парацетамол 3900-4000 мг -0.16
Рофекоксиб 12.5 мг -0.42
Рофекоксиб 25 мг -0.50
Рофекоксиб 50 мг -0.63
Луміракрксиб 100 мг -0.33
Луміракрксиб 200 мг -0.33
Луміракрксиб 400 мг -0.42
Еторікоксиб 30 мг -0.49
Еторікоксиб 60 мг -0.58
Еторікоксиб 90 мг -0.62
Диклофенак 70 мг -0.26
Диклофенак 100 мг -0.41
Диклофенак 150 мг -0.57
Целекоксиб 100 мг -0.14
Целекоксиб 200 мг -0.35
Целекоксиб 400 мг -0.32
Напроксен 750 мг -0.05
Напроксен 1000 мг -0.40
Ібупрофен 1200 мг -0.30
Ібупрофен 2400 мг -0.42
Таблиця 1.Порівняння ефективності НПЗП при остеоартриті [5].

Однак, вчені підкреслюють, що найбільш ефективні дози рофекоксибу (50 мг) та еторікоксибу (90 мг) є більші за максимально рекомендовані. Враховуючи це, а після додаткового аналізу ймовірності досягнення клінічно значимого ефекту вчені визнали диклофенак найбільш ефективним препаратом для лікування болю та фізичних обмежень, пов’язаних із остеоартритом.

Також дослідники у своїх висновках вказують про однаковий профіль безпеки НПЗП стосовно кардіоваскулярних та шлунково-кишкових побічних ефектів, а тому слід надавати перевагу тому чи іншому препарату на основі його ефективності. Слід відмітити, що на основі аналізу, опублікованому в журнал «PLoS ONE», окрім рофекоксибу, високе підвищення ризику розвитку серцево-судинних побічних ефектів мав диклофенак [2]. В цьому дослідженні відносний ризик для диклофенаку був підвищений на 40%.

Важливо вказати, що дослідження з приводу ефективності різних НПЗП було спонсоровано не фармацевтичними компаніями, а «Swiss National Science Foundation» (швейцарська організація по підтримці науки, схвалена урядом країни) та «Arco Foundation».

Посилання

  1. Giercksky K, Huseby G, Rugstad H. Epidemiology of NSAID-related gastrointestinal side effects. Scandinavian Journal of Gastroenterology. 1989;24(163):3-8.
  2. McGettigan P, Henry D. Cardiovascular Risk with Non-Steroidal Anti-Inflammatory Drugs: Systematic Review of Population-Based Controlled Observational Studies. PLoS ONE. 2011;8(9).
  3. Solomon L, Kelly W, Harris EJ, Ruddy S, Sledge C. Clinical features of osteoarthritis. In: Textbook of Rheumatology. Philadelphia: WB Saunders; 1997.
  4. Attur M, Dave M, Akamatsu M, Katoh M, Amin A. Osteoarthritis or osteoarthrosis: the definition of inflammation becomes a semantic issue in the genomic era of molecular medicine. Osteoarthritis Cartilage. 2002;10(1):1-4.
  5. da CB, Reichenbach S, Keller N, Nartey L, Wandel S, Jüni P, Trelle S. Effectiveness of non-steroidal anti-inflammatory drugs for the treatment of pain in knee and hip osteoarthritis: a network meta-analysis. Lancet. 2017;390(10090):21-33.
  6. Singh D. Merck withdraws arthritis drug worldwide. BMJ. 2004;329.