Articles

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit

https://orcid.org/0000-0002-1825-0097
lorem ipsum

Abstract

Duis imperdiet tortor nec sollicitudin varius. Pellentesque diam lorem, pharetra a ullamcorper et, tristique at massa. Vestibulum ante ipsum primis in faucibus orci luctus et ultrices posuere cubilia Curae; Nunc euismod interdum nisi, sed fringilla augue. Pellentesque in tincidunt leo, vitae aliquet ipsum. Suspendisse vel dapibus lacus. Fusce commodo ullamcorper nisi eget bibendum. Curabitur gravida ex in placerat fermentum. Sed at fringilla tellus, a lacinia lorem. Donec imperdiet dui diam, non suscipit libero molestie et. Aliquam mattis nunc non dapibus interdum. Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit.

Актуальність

Суїцид є провідною причиною смертності серед осіб різних вікових категорій. На похилий вік припадає один з піків по частоті суїцидів. До чинників суїциду в похилому віці відносять погіршення фізичного та психічного здоров’я, соціальну ізоляцію та неспроможність до планування та виконання складних дій [1,2,3]. За даними, деяких дослідників. Близько 7% пацієнтів з хворобою Альцгеймера госпіталізуються до психіатричних клінік після суїцидальних спроб [2].

Думки вчених про взаємозв’язок між хворобою Альцгеймера та суїцидом різняться. Так, в наукових працях [1,4] доведена причетність нейродегенеративного процесу до самогубства: при посмертному гістохімічному, патоморфологічному дослідженні самовбивць у віці понад 60 років достовірно частіше знаходили тау-протеїн, тільця Леві, атрофію гіпокампу, бета-амілоїд, чим у осіб померлих померлих в результаті соматичного захворювання.

Результати іншого посмертного дослідження головного мозку самогубць похилого віку, навпаки, демонструє відсутність залежності між атрофічними змінами в мозку та частотою суїциду [3].

Поряд з когнітивним дефіцитом, більш ніж у 50% пацієнтів з деменцією внаслідок хвороби Альцгеймера наявні психотичні (галюцинації та маячення), афективні (тривога, депресія, емоційна нестійкість) та поведінкові розлади (агресія, розгальмованість, ажитація, порушення харчової поведінки, суїцидальна поведінка). Наявність коморбідної депресивної симптоматики у пацієнтів з деменціями в рази знижує якість життя хворих та рівень соціального функціонування та підвищує ризик суїциду у порівнянні з загальною когортою осіб похилого віку [1,2,6].

До клініко-психопатологічних детермінант суїцидальної поведінки при деменції внаслідок хвороби Альцгеймера, за даними літератури, відносять самоусвідомлення інтелектуальної неспроможності, песимізм, низьку самооцінку, високий ступінь залежності від оточуючих, початкову стадію деменції, суїцидальні спроби в минулому. По мірі прогресування когнітивного дефіциту ризик суїциду у хворих на деменції зменшується [1,2,5,6].

Відсутність фундаментальних наукових праць з вивчення факторів ризику та антиризику суїциду у хворих з деменцією при хворобі Альцгеймера обґрунтовує актуальність нашого дослідження.

Мета дослідження - вивчити роль порушень вищих психічних функцій та емоційно-вольової сфери (сприйняття, мислення, уваги, пам’яті, емоцій, волі, мови) в суїцидогенезі при деменції внаслідок хвороби Альцгеймера.

Матеріали та методи

Обстеження проводилось на базі КЗ СОР «Сумський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці», КЗ СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни», КУ «СМКЛ №4», КЗ СОР «СОКПНД ім. Співака». Використовувалась наступні методи дослідження: клінічна бесіда (збір скарг, анамнезу від хворого та його родичів), експериментально-психологічне обстеження психологом, психометричний: спосіб визначення вираженості суїцидального ризику (СВСР) (В. Л. Гавенко та співав., 2001), шкала Гамільтона для оцінки депресії (HDRS) (Hamilton M., 1967). Усі хворі були розподілені на 2 групи за чинником наявності чи відсутності суїцидального ризику (СР). Для визначення предикторів суїцидальної поведінки нами досліджувались особливості пацієнтів з високим ризиком суїциду за даними методики СВСР (> 23 балів) та наявністю суїцидальної поведінки при клініко-анамнестичному обстеженні (враховувалось наявність суїцидальних думок, антивітальних висловлюваннь, намірів, реальних спроб самогубства). Ці пацієнти увійшли в основну групу (з високим суїцидальним ризиком), а пацієнти без ознак суїцидальної поведінки (спроб, суїцидальних думок, висловлювань, намірів) та результатом методики СВСР (< 23 балів) - в групу порівняння.

Всього взяли участь у дослідженні 75 хворих з деменцією внаслідок хвороби Альцгеймера. За вищевказаними ознаками всі пацієнти були розподілені на основну групу (з СП) групу порівняння (без СП). В основну групу увійшли 36 хворих, а в групу порівняння 39.

Статистична обробка отриманих результатів здійснювалась за допомогою точного методу Фішера та критерію Стьюдента. Представленість хворих у відповідності з МКХ-10 відображена в таблиці 1.

Найменування показників Основна група Група порівняння
% ± m %
Деменція при хворобі Альцгеймера F00.0* 13,89 ± 3,68 53,85 ± 9,63
F00.1* 58,33 ± 10,76 35,90 ± 7,56
F00.2* 27,78 ± 6,74 10,26 ± 2,56
F00.9 0 0
Вираженість деменції легка* 38,89 ± 8,69 10,26 ± 2,56
помірна 25,00 ± 6,19 30,77 ± 6,74
тяжка* 36,11 ± 8,25 53,85 ± 9,63
Додаткові симптоми без додаткових симптомів 25,00 ± 6,19 33,33 ± 7,16
маячні 25,00 ± 6,19 30,77 ± 6,74
галюцинаторні 44,4 ± 8,4 30,8 ± 7,49
депресивні* 38,89 ± 8,69 15,38 ± 3,72
змішані* 0 20,51 ± 4,81
Таблиця 1.Нозологічний розподіл пацієнтів з хворобою Альцгеймера*Умовні позначення: вірогідність розбіжностей на рівні р ≤ 0,05

Так, в основній групі переважали хворі з пізнім початком хвороби Альцгеймера (65-75 років), змішаним типом дементного процесу, з легким ступенем деменції та коморбідною депресією (р ≤ 0,05). В групі порівняння (без СП) було більше хворих з раннім початком хвороби Альцгеймера, тяжким ступенем деменції та переважанням змішаної додаткової симптоматики у вигляді безсоння, психомоторного збудження, ажитації, емоційної нестійкості (р ≤ 0,05).

Усі розлади мислення згідно з клінічною класифікацією (Сидоров П.И., Парняков А.В., 2000) були розділені на дві групи: кількісні (патологію асоціативного процесу) та якісні (патологію суджень та умовиводів) порушення. До патології асоціативного процесу були включені порушення темпу, рухливості та цілеспрямованості мислення, а до патології суджень та умовиводів – нав’язливі думки, надцінні й маячні ідеї, а також здібності до планування та організації діяльності.

Результати та їх обговорення

У пацієнтів з хворобою Альцгеймера аналіз порушень мислення дозволив встановити, що серед кількісної патології розумової діяльності спостерігалось виражене порушення темпу мислення у вигляді загальмованості розумових процесів (83,33 % - в основній групі та 58,97 % - в групі порівняння), порушення рухливості розумових процесів у вигляді переважання обставинного та в’язкого мислення (41,67 % і 38,89 % - для основної групи та 48,72 % і 23,08 % - для групи порівняння), а також порушення цілеспрямованості розумових процесів, що полягали у наявності розірваності та паралогічності мислення (19,44 % і 13,89 % - для основної групи та 15,38 % і 10,26 % - для групи порівняння) (табл. 2).

Найменування показників Основна група Група порівняння
% ± m %
І Патологія асоціативного процесу
Порушення темпу мислення прискорене 2,78 ± 0,78 15,38 ± 3,72
загальмоване* 83,33 ± 9,72 58,97 ± 9,94
Порушення рухливості мислення деталізоване 19,44 ± 4,99 23,08 ± 5,33
обставинне 41,67 ± 9,09 48,72 ± 9,18
в’язке 38,89 ± 8,69 23,08 ± 5,33
Порушення цілеспрямованості мислення резонерське 2,78 ± 0,78 7,69 ± 1,94
розірване 19,44 ± 4,99 15,38 ± 3,72
паралогічне 13,89 ± 3,68 10,26 ± 2,56
символічне 5,56 ± 1,54 7,69 ± 1,94
ІІ Патологія суджень та умовиводів
Нав’язливі думки 5,56 ± 1,54 7,69 ± 1,94
Сверхцінні ідеї 25,00 ± 6,19 15,38 ± 3,72
Маячні ідеї ідеї збитку* 2,78 ± 0,78 17,95 ± 4,28
ідеї відношення* 5,56 ± 1,54 20,51 ± 4,81
ідеї самозвинувачення* 19,44 ± 4,99 5,13 ± 1,31
ідеї самоприниження* 25,00 ± 6,19 2,56 ± 0,67
ідеї гріховності 5,56 ± 1,54 7,69 ± 1,94
ідеї переслідування 11,11 ± 2,99 23,08 ± 5,33
Труднощі планування та організації діяльності* 61,11 ± 10,89 79,49 ± 9,47
Таблиця 2.Розлади мислення у пацієнтів з хворобою АльцгеймераУмовні позначення: *вірогідність розбіжностей на рівні р ≤ 0,05.

Серед патології суджень та умовиводів спостерігались труднощі в плануванні та організації діяльності (61,11 % - в основній групі та 79,49 % - в групі порівняння), наявність сверхцінних ідей (25,00 % - в основній групі та 15,38 % - в групі порівняння), а також відмічалась наявність маячних ідей (69,44 % - в основній групі та 76,92 % - в групі порівняння). Треба зазначити, що серед маячних ідей у пацієнтів основної групи переважали ідеї самоприниження (25,00 ± 6,19) % та самозвинувачення (19,44 ± 4,99) %, а в групі порівняння – маячні ідеї переслідування (23,08 ± 5,33) %, відношення (20,51 ± 4,81) % та збитку (17,95 ± 4,28) %.

Були встановлені вірогідні розбіжності між хворими основної та контрольної групи, що полягали в переважанні загальмованості розумових процесів у пацієнтів з високим СР при хворобі Альцгеймера (р ≤ 0,05, ДК=-1,14, МІ=0,11), у той час коли пацієнти без СР відмічали більші труднощі в плануванні та організації діяльності (р ≤ 0,05, ДК=1,14, МІ=0,10).

Також були отримані вірогідні розбіжності за фабулою маячних ідей: ідеї самозвинувачення та самоприниження були більш виражені у пацієнтів з високим СР ((р ≤ 0,05, ДК=-5.79, МІ=0,41) та (р ≤ 0,005, ДК=-9,89, МІ=1,11) відповідно), а ідеї збитку та відношення переважали у пацієнтів без СР ((р ≤ 0,05, ДК=8,10, МІ=0,61) та (р ≤ 0,05, ДК=-5,67, МІ=0,42) відповідно).

Аналіз порушень емоційної сфери серед пацієнтів з хворобою Альцгеймера було визначено, що в основній групі хворих переважними були депресивний афект (77,78 ± 10,48) %, відчуття відчаю (63,89 ± 10,97) %, безнадійності (58,33 ± 10,76) % і безпорадності (55,56 ± 10,58) %, а також тривога (55,56 ± 10,58) %, замкнутість (52,78 ± 10,36) %, астенія (50,00 ± 10,10) % і вербальна агресія (50,00 ± 10,10) % (Табл. 3).

Найменування показників Основна група Група порівняння
% ± m %
Внутрішній неспокій* 41,67 ± 9,09 20,51 ± 4,81
Страх* 13,89 ± 3,68 38,46 ± 7,94
Апатія* 44,44 ± 9,46 23,08 ± 5,33
Емоційна лабільність 22,22 ± 5,60 30,77 ± 6,74
Роздратованість 44,44 ± 9,46 48,72 ± 9,18
Відчуття відчаю* 63,89 ± 10,97 28,21 ± 6,29
Афект депресії* 77,78 ± 10,48 25,64 ± 5,82
Тривога * 55,56 ± 10,58 30,77 ± 6,74
Вербальна агресія 50,00 ± 10,10 48,72 ± 9,18
Фізична агресія 41,67 ± 9,09 25,64 ± 5,82
Астенія 50,00 ± 10,10 38,46 ± 7,94
Аутизм (замкнутість)* 52,78 ± 10,36 17,95 ± 4,28
Вина (сором)* 47,22 ± 9,80 23,08 ± 5,33
Відчуття безнадійності* 58,33 ± 10,76 30,77 ± 6,74
Відчуття безпорадності 55,56 ± 10,58 38,46 ± 7,94
Відчуття виснаження 33,33 ± 7,78 33,33 ± 7,16
Ейфорія 0,00 7,69 ± 1,94
Таблиця 3.Порушення емоційної сфери у пацієнтів з хворобою Альцгеймера*Умовні позначення: * - вірогідність розбіжностей на рівні р ≤ 0,05

В контрольній групі серед афективних проявів переважали роздратованість (48,72 ± 9,18) %, вербальна агресія (48,72 ± 9,18) %, а також були виражені почуття страху (38,46 ± 7,94) %, астенія (38,46 ± 7,94) % й відчуття безпорідності (38,46 ± 7,94) %.

Порівняльний аналіз між основною та групами порівняння у пацієнтів з хворобою Альцгеймера продемонстрував, що відчуття страху переважало у пацієнтів групи порівняння (р ≤ 0,01, ДК=-4,42, МІ=0,54), у той час коли для пацієнтів з високим СР було характерним переважання, перш за все, пригніченого настрою (р ≤ 0,0001, ДК=-4,82, МІ=1,26), внутрішнього неспокою (р ≤ 0,025, ДК=-3,08, МІ=0,33), відчуття відчаю та безнадійності ((р ≤ 0,001, ДК=-3,55, МІ=0,63) та (р ≤ 0,01, ДК=-2,78, МІ=0,38) відповідно), апатії (р ≤ 0,05, ДК=-2,85, МІ=0,30), тривоги (р ≤ 0,01, ДК=-2,57, МІ=0,32), замкнутості (р ≤ 0,001, ДК=-4,68, МІ=0,82) та почуття провини (р ≤ 0,01, ДК=-3,11, МІ=0,38).

Клініко-психопатологічний аналіз порушень вольової сфери та довільної регуляції діяльності у пацієнтів з хворобою Альцгеймера дозволив визначити, що у 77,78 % пацієнтів основної групи спостерігалось пригнічення інтенсивності і кількості довільних спонукань, у 80,56 % відзначалось зниження лібідо та у 41,67 % пацієнтів з високим СР відмічалось пригнічення харчового потягу, що проявлялось ознаками анорексії (табл. 4).

Найменування показників Основна група Група порівняння
% ± m %
І. Порушення мотиваційного компоненту вольового акту
гіпобулія* 77,78 ± 10,48 53,85 ± 9,63
анорексія 41,67 ± 9,09 28,21 ± 6,29
зниження лібідо* 80,56 ± 10,15 53,85 ± 9,63
гіпербулія 11,11 ± 2,99 15,38 ± 3,72
булімія 11,11 ± 2,99 15,38 ± 3,72
підвищення лібідо 0 0
парабулія* 11,11 ± 2,99 30,77 ± 6,74
ІІ. Порушення реалізації вольового зусилля
гіпокінезія* 41,67 ± 9,09 23,08 ± 5,33
гіпомімія* 52,78 ± 10,36 28,21 ± 6,29
гіперкінезія* 5,56 ± 1,54 25,64 ± 5,82
паракінезія 2,78 ± 0,78 7,69 ± 1,94
негативизм 25,00 ± 6,19 20,51 ± 4,81
ехопраксія 8,33 ± 2,28 12,82 ± 3,15
ехолалія 22,22 ± 5,60 17,95 ± 4,28
Таблиця 4.Порушення вольової сфери довільної регуляції у пацієнтів з хворобою Альцгеймера*Умовні позначення: * - вірогідність розбіжностей на рівні р ≤ 0,05

Порушення мотиваційного компоненту вольового акту у пацієнтів порівнюваної групи було також представлено гіпобулією (53,85 ± 9,63) %, зниженням лібідо (53,85 ± 9,63) % та харчового потягу (28,21 ± 6,29) %, а також викривленням потягів, спонукань та мотивів діяльності (30,77 ± 6,74) %.

Порушення реалізації вольового зусилля у пацієнтів з хворобою Альцгеймера були представлені в основній групі переважно гіпомімією (52,78 ± 10,36) % та гіпокінезією (41,67 ± 9,09) %.

Порівняльний аналіз основної та порівнюваної груп дозволив встановити, що пригнічення вольового процесу (р ≤ 0,01, ДК=-1,60, МІ=0,19), зниження лібідо (р ≤ 0,01, ДК=-1,75, МІ=0,23), гальмування темпу довільних рухів (р ≤ 0,05, ДК=-2,57, МІ=0,24), зменшення інтенсивності та експресивності довільних мімічних реакцій (р ≤ 0,01, ДК=-2,72, МІ=0,33) відрізняло пацієнтів з високим СР від групи порівняння, у яких були більш виражені психомоторне збудження (р ≤ 0,01, ДК=6,64, МІ=0,67) та викривлення рухової активності (р ≤ 0,025, ДК=4,42, МІ=0,43).

Клініко-психопатологічний аналіз порушень мовної функції у пацієнтів з хворобою Альцгеймера дозволив визначити, що провідним порушенням усного мовлення була його стереотипність (88,89 % - в основній групі та 97,44 % - в групі порівняння) (табл. 5). Пацієнти основної групи відрізнялись від групи порівняння наявністю уповільнення темпу мовлення (47,22 ± 9,80) %, при цьому відмінності були вірогідно значущими на рівні р ≤ 0,01, ДК=-3,11, МІ=0,38.

Найменування показників Основна група Група порівняння
% ± m %
І. Порушення усного мовлення
брадилалія* 47,22 ± 9,80 23,08 ± 5,33
стереотипність 88,89 ± 8,47 97,44 ± 4,11
сенсорна афазія 33,33 ± 7,78 17,95 ± 4,28
акустико-мнестична афазія 50,00 ± 10,10 58,97 ± 9,94
отпико-мнестична афазія 41,67 ± 9,09 43,59 ± 8,62
моторна афазія 25,00 ± 6,19 28,21 ± 6,29
семантична афазія 36,11 ± 8,25 46,15 ± 8,91
ІІ.Порушення письмового мовлення 
дизлексія 8,33 ± 2,28 10,26 ± 2,56
дизграфія 27,78 ± 6,74 23,08 ± 5,33
Таблиця 5.Порушення мовної функції у пацієнтів з хворобою Альцгеймера*Умовні позначення: * - вірогідність розбіжностей на рівні р ≤ 0,05.

Треба зазначити, що порушення усного мовлення проявлялись в наявності різноманітних афазій, серед яких найбільш були виражені акустично-мнестична (50,00 % - для основної групи та 58,97 % - для групи порівняння), оптико-мнестична (41,67 % - для основної групи та 43,59 % - для групи порівняння) та семантична (36,11 % - для основної групи та 23,08 % - для порівнюваної групи) афазії. Порушення письмового мовлення були представленні переважно дизграфією (27,78 % - для основної групи та 23,08 % - для порівнюваної групи).

Клініко-психопатологічний аналіз порушень уваги серед пацієнтів з хворобою Альцгеймера дозволив визначити, що гіпопрозексія виступала в якості провідного порушення уваги при даній патології (88,89 % - в основній групі та 89,74 % - в групі порівняння) (табл. 6). Порушення уваги при хворобі Альцгеймера полягало не тільки в послабленні функції уваги, а також в різкому зменшенні його об’єму (100 % - в основній групі та 87,18 % - в групі порівняння) та виснаженні (80,56 % - в основній групі та 51,28 % - в групі порівняння).

Найменування показників Основна група Група порівняння
% ± m %
апрозексія 2,78 ± 0,78 0
гіпопрозексія 88,89 ± 8,47 89,74 ± 7,56
парапрозексія 8,33 ± 2,28 10,26 ± 2,56
розсіяність 33,33 ± 7,78 46,15 ± 8,91
виснаженість* 80,56 ± 10,15 51,28 ± 9,42
звуження об’єму уваги* 100 87,18 ± 8,21
Таблиця 6.Порушення уваги у пацієнтів з хворобою Альцгеймера*Умовні позначення: * - вірогідність розбіжностей на рівні р ≤ 0,05.

Порівняльний аналіз між основною та порівнюваною групами дозволив визначити, що в групі хворих з високим СР порушення уваги у вигляді виснаженості (р ≤ 0,005, ДК=-1,96, МІ=0,29) та звуження об’єму (р ≤ 0,05, ДК=-3.60, МІ=0,04) були більш вираженими, ніж у групі порівняння.

У пацієнтів з хворобою Альцгеймера серед кількісних порушень мнестичної функції були виражені прогресуюча амнезія (77,78 % хворих основної групи та 69,23 % хворих групи порівняння) та фіксаційна амнезія (58,33 % -в основній групі та 58,97 % - в групі порівняння) (табл. 7).

Найменування показників Основна група Група порівняння
% ± m %
кількісні порушення фіксаційна амнезія 58,33 ± 10,76 58,97 ± 9,94
прогресуюча амнезія 77,78 ± 10,48 69,23 ± 10,11
якісні порушення псевдоременисценції 22,22 ± 5,60 23,08 ± 5,33
конфабуляції 13,89 ± 3,68 20,51 ± 4,81
Таблиця 7.Порушення мнестичних функцій у пацієнтів з хворобою Альцгеймера

Серед якісних порушень відзначались псевдореминисценції (22,22 % - в основній групі та 23,08 % - в групі порівняння) та конфабуляції (13,89 % - в основній групі та 20,51 % - в групі контролю). Порівняння основної та порівнюваної груп не продемонструвало вірогідних відмінностей у специфічних особливостях порушень мнестичної функції.

Клініко-психопатологічний аналіз порушення мнестичних функцій у пацієнтів зі змішаним типом деменції дозволив визначити, що серед кількісних порушень у більшості пацієнтів були встановлені порушення мнестичної функції, що полягає в втрачанні здібності до запам’ятовування та зростання спустошеності пам’яті по закону Рібо (76,67 % - в основній групі та 86,67 % - в контрольній групі) (табл. 8). Також у 63,33 % пацієнтів основної групи та у 83,33 % пацієнтів групи порівняння відмічалась фіксаційна амнезія, що проявлялась у порушенні здібності до запам’ятовування.

Якісні порушення мнестичних функцій були представлені наявністю псевдореминисценцій (30,00 % - в основній групі та 40,00 % - в групі порівняння) та конфабуляцій (36,67 % - основній групі та 40,00 % - в групі порівняння), що проявлялось в помилкових спогадах.

Клініко-психопатологічний аналіз порушення процесу сприйняття у пацієнтів з хворобою Альцгеймера продемонстрував, що у пацієнтів основної групи були виражені порушення сенсорного синтезу, що проявлялось переважно у наявності дереалізацій у пацієнтів (50,00 ± 10,10) %, а також широко були представлені агнозії (44,44 ± 9,46) % та зорові галюцинації (30,56 ± 7,28) % (табл. 8). Порушення процесу сприйняття у пацієнтів групи порівняння проявлялись, переважно, у наявності агнозій (51,28 ± 9,42) %. Вірогідних розбіжностей між основною та групою порівняння визначено не було.

Найменування показників Основна група Група порівняння
% ± m %
Психосенсорні розлади дереалізація 50,00 ± 10,10 33,33 ± 7,16
деперсоналізація 11,11 ± 2,99 15,38 ± 3,72
Ілюзії 22,22 ± 5,60 23,08 ± 5,33
Агнозії 44,44 ± 9,46 51,28 ± 9,42
Галюцінації слухові 16,67 ± 4,35 20,51 ± 4,81
зорові 30,56 ± 7,28 25,64 ± 5,82
Таблиця 8.Порушення сприйняття у пацієнтів з хворобою Альцгеймера

Висновки

Нами на підставі порівняння особливостей вищих психічних функцій хворих з деменціями альцгеймерівського типу з ознаками СП та без СП визначені порушення які підвищують ризик суїциду при даній патології.

Так, високий ризик суїциду при деменції внаслідок хвороби Альцгеймера мають хворі з порушеннями мислення у формі загальмованості, маячних ідей самозвинувачення та самоприниження (р ≤ 0,05); порушенням емоцій у вигляді пригніченого настрою, внутрішнього неспокою, тривоги, відчуття відчаю, безнадійності, вини, замкненості, апатії (р ≤ 0,05); ефекторно - вольовими порушеннями у вигляді гіпобулії, гіпокінезії, гіпомімії, зниженням лібідо (р ≤ 0,05); порушенням мови у формі браділалії р ≤ 0,05; більшою виснаженістю та зменшенням об’єму уваги( р ≤ 0,05).

Низький ризик суїциду при деменції внаслідок хвороби Альцгеймера мали пацієнти з порушеннями мислення у формі маячних ідей відношення та збитку (р ≤ 0,05); емоцій у формі відчуття страху (р ≤ 0,05); ефекторно-вольової сфери у вигляді парабулії та гіперкінезії (р ≤ 0,05).

Додаткова інформація

Конфлікт інтересів

Автор заявляє про відсутність будь-якого конфлікту інтересів.

References

  1. Serafini G, Calcagno P, Lester D, Girardi P, Amore M, Pompili M. Suicide Risk in Alzheimer's Disease: A Systematic Review. Curr Alzheimer Res. 2016; 13(10):1083-99. PubMed
  2. Barak Y, Aizenberg D. Suicide amongst Alzheimer's disease patients: a 10-year survey. Dement Geriatr Cogn Disord. 2002; 14(2):101-113. DOI | PubMed
  3. Matschke J, Sehner S, Gallinat J, Siegers J, Murroni M, Püschel K, Glatzel M. No difference in the prevalence of Alzheimer-type neurodegenerative changes in the brains of suicides when compared with controls: an explorative neuropathologic study. Eur Arch Psychiatry Clin Neurosci. 2018; 268(5):509-517. DOI | PubMed
  4. Rubio A, Vestner AL, Stewart JM, Forbes NT, Conwell Y, Cox C. Suicide and Alzheimer's pathology in the elderly: a case-control study. Biol Psychiatry. 2001; 49(2):137-145. PubMed
  5. Chappell P, Dubrava S, Stewart M, Hartley DM, Alphs L, Brashear HR, Conwell Y, Miller D, Schindler RJ, Siemers ER, Yaffe K. Suicidal ideation and behavior assessment in dementia studies: An Internet survey. Alzheimers Dement 2016;. 23; 2(1):60-68. DOI
  6. Maruta N. , Mudrenko I. Predictors of a suicidal behavior in patients with dementia 25th European congress of psychiatry (Abstract): European Psychyatry. 2017; 41:365-404.